Вдовиця

Юрій Клен

[Пародія на однойменну поему Тодося Осьмачки]

Приходьте до мене, смутна я вдовиця,

навколо постелі моєї висять

три морди ведмежі, альпійські лисиці

і лютих вовків сірохвостих аж п’ять.

Приходьте, приходьте, мов бажані гості,

до ліжка нікого із вас не пущу,

хропіть кабанами з-під лав на помості,

а я над проваллям верствою стирчу.

О милий, о муже незнаний, навіщо

ти з серцем, роздертим від нелюдських мук

в казармі ночуєш на вогкім горищі

і слухаєш пісню, що крякає крук?

Прийди, о зухвальче, візьми за дружину,

здери з мене, любий, усі спідниці,

ламай і згинай мене, наче лозину,

рожеві лиши мені тільки штанці.

Тонка то матерія і не звичайна,

отож не дери її, любий, як вовк,

її не дістану тепер я по «шайну»,

бо є то заморський чистісінький шовк.

На шкури шпурнувши мене, як поліно,

не слухай ти крука, що кряче в журбі,

коли я гнучкі і гарячі коліна

на хутрі ведмежім дарую тобі.

Приходь же мерщій, о мій жданий Тодосю,

щоб, наче портретові з тріснутих рам,

у прірву скакать мені не довелося

і в жасі містичнім загинути там.

Скажи ж мені, любий мій муже, навіщо,

коли я чекаю на шкурах лисиць,

лежиш ти в казармі на вогкім горищі,

ні разу не крикнувши крукові «цить».

Як міг би, забрався б ти, певне, ще вище,

щоб тут я тужила у білий рукав,

а вітер в проваллі регоче і свище.

Не йдеш ти? О, де ж ти, бояне, пропав!

Примітки

Пародія, перше публікована під псевдонімом Роксоляна Черленівна.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 170 – 171.