На переломі

Юрій Клен

Ой, так само у присмерки давнього Риму

дикий вітер гуляв у розірваних хмарах,

лютий грім над полями зчорнілими гримав,

і грозою літав яснозбройний Аларіх.

Ой, так само над світом палали багаття,

і гули-вигравали пожежі і бурі,

і лунали червоні, веселі прокляття

непотрібній, гнилій і змертвілій культурі.

У кадильному димі ідилій, елегій

неосяжно-велике, замріяне місто

догнивало, немов би сухотні легені.

Тільки крик: Спалахни, спалахни золотисто!

А як варвар з’явився, веселий, завзятий,

щоби марша на ребрах Царграду заграти,

не було вже для кого тобі, Фортунате,

про доконану славу, про римську, співати.

Хай розмаяний пломінь червоно вирує.

В дні повстання горітиме вічно ця барва…

Хай той юний живе, що руйнує, будує:

синьоокий, розхристаний варвар!

1924

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 157.