Роман ОА
Іван Корсак
З останнього роману Івана Корсака
Невідомо, яку остаточну назву дав би своєму творові Іван Корсак. Ті шістнадцять коротких розділів, котрі він устиг написати, очевидно, мали просто робочу назву, яка ще могла б змінитися. Так часто буває в авторів – у процесі роботи над текстом вони перебирають чимало варіантів того, як його «охрестити».
Корсак завжди прагнув, щоб у назві його твору було концептуально наголошено особливості матеріалу, що послужив основою для твору й щоб там проступало його інформаційне «експозе» (наприклад, «Тиха правда Модеста Левицького», «Перстень Ганни Барвінок», «Борозна в чужому полі», «Вибух у пустелі», «Запізніле кохання Миклухо-Маклая»).
Не знаю, як було раніше, але відколи знаю його, працював він надзвичайно інтенсивно. Він так багато поклав собі за мету, в нього напоготові були численні сюжети й персоналії з національної історії, що про них він збирався розповісти в своїх романах. Книжка історичних нарисів «Імена твої, Україно» (вона мала б бути обов’язковою лектурою для позакласного читання в школі!) сприймається як його своєрідна творча заявка на майбутнє. Значну частину з неї він художньо освоїв (до вже згаданих попереду романів треба назвати «Капелан армії УНР, «Корона Юрія II, «Завойовник Європи», «Отаман Чайка», «Мисливці за маревом», «Діти Яфета», «Немиричів ключ», «На розстанях долі», «За серпанком, загадковим серпанком»). Справді вражає цей корпус текстів, ця портретна галерея яскравих особистостей із пантеону нашого народу.
Ще тільки написавши роман «Тиха правда Модеста Левицького», Корсак розповідав мені про своє зацікавлення сестрою Левицького Софією – талановитою мисткинею, що жила в Парижі. Можливо саме вона повела автора до свого оточення, де бачимо Архипенка, Бойчука, Грищенка, Соню Делоне, Софію Налепинську. Надзвичайно цікавий український острів у французькому світі. Зіркові мистецькі імена. Напродив несподівані повороти людських доль. Розумію Корсакове захоплення цим – новим у його літературній біографії – матеріалом.
На жаль, йому не судилося дописати цей твір. Лишилися тільки його вводини в унікальний біографічний матеріал. Тільки перші ланки сюжету, котрий, судячи з усього, мав широко розгалужуватися. Але навіть у такому вигляді цей текст дуже цікавий, фактографічно насичений. І, виходячи саме з того, пропоную його увазі читачів.
Михайло Слабошпицький