4. Найперші письменницькі проби пера в Руданського. Впливи од російської й польської романтики
А. Кримський, М. Левченко
Коли почав Руданський писати? Чи ще на Поділлі, в семінарії учившись? Чи (спитає якийсь скептик) може допіру в Петербурзі? І під якими літературними впливами писав він?
«Одесит» у «Зорі» 1886 р., а окрім нього Мих. Комар (коли б не сам Комар і був тим «Одеситом») в передмові до першого тому творів (1895, ст. 5) заявили, що перші Руданського писання припадають ще на семінарські часи. Та на жаль, вони сами [Краще сказати «він», бо в мене нема ані найменших сумнівів, що «Одесит» і М. Комар – це одна особа. Стверджує їхню ідентичність і О. О. Єфремов.] підкопали були всяку довіру до своїх указівок, бо до таких ніби дуже ранніх поетичних витворів Руданського (ще з семінарського періоду) залічили вони його пісню «Повій вітре на Вкраїну». А вже ж цю пісню склав Руданський аж у Петербурзі 26 липня 1856 р.: це вже в Петербурзі вдававсь він у цій пісні з благанням до вітра – повіяти з півночі на Вкраїну, «де покинув він (поет) дівчину»; – ми точно про це знаємо з його власноручного підпису під автографічним оригіналом, в його рукописній повній трьохтомовій збірці його віршуваннів (так званої «першої редакції»). Виходить, що в таких питаннях покладатися на свідоцтва «Одесита» та М. Комара не слід.
Лиш отая автографічна збірка «першої редакції», з точно зазначеними датами (місця і часу, де й коли що писалося) і повинна бути для нас єдиним певним джерелом для всяких наших міркуваннів про хронологію і місце поетової творчості. Користуватися тими датами тепер легко може кожен, бо 1896 р., видаючи у Львові 2 і 3 т. т. писаннів Руданського, я, на підставі «першої редакції», для всіх його поезій 1851 – 1859 р. позазначав хронологічні дати [Моє видання Руданського, правда, вже давно вичерпалося; але Юл. Романчук як передруковував Руданського наново (Львів 1912 – 1914), то дуже точно використав усі мої хронологічні вказівки і нічого не проминув].
І отож не з хистких, збивчивих переказів, а саме з тієї точної автографічної збірки Руданського видно, що віршувати почав Руданський справді таки ще в семінарії, з 1851 р. Варто зазначити, що всі без винятку його поезії 1851 – 1854 р. р. писано не в Хомутинцях серед сподіваного вакаційного відпочинку, тільки в Кам’янці-Подільському. Бо не в Хомутинцях, а в Кам’янці, це видно з підписів, перебував хлопець навіть улітку, канікулярним часом, – принаймні декотрі роки (Між іншим: чи не показує цей факт, що вже й тоді бували деякі нелагоди з батьком?).
Що ж саме написав Руданський найпередше?
Коли б ми зважилися повірити тим (навмання поставленим!) датам, які попідписував до кожної поезії видавець – Комар у І томі «Творів Степ. Руданського» в 1895 р., то виходило б, що Руданський почав свою творчість переважно з лірики: пісень і романсів. А насправжки було не так. Найперші витвори Руданського, характерні для 1851 – 1854 р. р. – це довгенькі балади: «Два трупи» (або «Розбійник») 1851, «Вечерниці» 1852, «Упир» 1853, «Хрест на горі» 1854, «Розмай» 1854, «Люба» («Край пещери два дубочки») 1854; – а ліричних віршів було тоді дуже мало: за 4 роки тільки 5 коротесеньких поезій: «Сиротина я безродний» 1852, «Ти не моя» і «Мене забудь» 1854 (обидві в один день 19 лютого), «Чорний кольор», переклад з польського 1854, «Не дивуйтесь, добрі люди» в розгарі літа 1854 (29 червня, Кам’янець-Подільський). Ясно, що Руданський-лірик (так само, як і Руданський-гуморист) – це вже поет петербурського періоду, ще не подільського. На Поділлі з нього був баладно-романтичний епік.
Здається, що українські літературні симпатії викликав у хлопці Руданському Шевченків «Кобзар». Принаймні, в найпершій поемі Руданського «Два трупи», що починається словами: «Так то було на Вкраїні давньою порою», злегка вже відчувається поетова знайомість із «Кобзарем».
Але треба думати, що не міг подільський семінарист Руданський, вихованець губерніального города Кам’янця, утікти ані од російського впливу через школу, ані од польського впливу через живе оточення.
Хто ж із російських письменників міг мати над ним силу? Петров, кажучи про певний російський вплив на Руданського, добачав ідейну схожість між «Еремушкою» Некрасова та «Наукою» Руданського, між п’яницькими віршами Кольцова та «П’яницею» Руданського [Н. Петрова: Очерки истории укр. литературы XIX в., К. 1884, ст. 127, 373, 444 – 5].
Тільки ж такий вплив (коли він справді одбувся на Руданському) міг би скоїтися вже аж у Петербурзі, бо «Науку» з її яскравими соціальними мотивами і «П’яницю» написав Руданський аж 16 серпня 1860 р., після 6-літнього перебування в Петербурзі. А в семінарії на Поділлі він для своєї баладної творчості міг шукати російських зразків хіба в баладах Жуковського. Безперечно, що він їх читав (та мабуть і напам’ять вивчав у школі?). У поемі «Вечерниці» 1852 р. відчувається несумнівна знайомість із баладами Жуковського, а в «Упирі» 1858 Руданський у чорновику своєму навіть свідомо позакреслював ті строфи, які в нього надто близько збігалися з відповідними строфами «Світлани» Жуковського. А от у поемі «Хрест на горі» 1854, що починається словами: «За Київом, коло Дніпра, як синь синіє ліс дрімучий», і початок і всенький віршовий склад нагадують собою велику російську (писану ще 1824) поему «Чернець» Козлова, що приятелював із Жуковським і що його поемі «Чернець» навіть Пушкін «внимал в слезах восторга».
Козлов міг для серця Руданського бути навіть ближчим од інших росіян, бо ніби з’єднував собою російську романтичну поезію з польською. Славнозвісний був тоді чудовий російський переклад «Кримських сонетів» Міцкевича, що зладив не хто ж, як Козлов (1829). Авжеж і самого Міцкевича і польських романтиків, а надто українофілів (таких, як Залеський) Руданський безперечно знав дуже добре, знав їх з оригіналів. Видаючи II т. Руданського, я ще 1896 р. (на ст. 39) був зазначив, що баладу Руданського «Упир» варто було б порівняти не тільки з «Світланою» чи «Ленорою» Жуковського, ба й з відповідною баладою Залеського. Сам я такого порівняння не перевів, але перед іншими дослідниками, тим паче перед подільською дослідчою науковою кафедрою, воно стоїть як невідхильне, обов’язкове завдання.
Варто пам’ятати, що польський літературний вплив міг іти на Руданського навіть од другорядних письменників. Руданський, як видно з його рукописів, практично знав польську мову наче рідну (чого більше! він нею і віршувати міг вільно!). Разом з тим видно, що знав він польщину не через книжкове вивчення, не через граматичні підручники, а попросту з живої щоденної балачки. Польський правопис у Руданського – неможливий, повний помилок, – а сама мова польська, навпаки, йому аж надто близька. Тому не тільки корифеї польського письменства, якісь там Міцкевичі чи Залеські, могли навівати молодому Руданському певні літературні вподобання; – ба й найзвичайніші вульгарні польські романси, що нашому поетові навіть ймення їхніх авторів були невідомі, могли одбиватися на його творчості. І недурно ж, перекладавши на вкраїнську мову романс «Чорний кольор» (18 марта 1854), Руданський не зміг навіть зазначити, хто автор того романсу, а попросту написав: «З польського».
Примітки
Подається за виданням: Кримський А., Левченко М. Знадоби для життєпису Степана Руданського. – К.: 1926 р., с. 7 – 10.