До Дунаю

Михайло Старицький

Дунаю, Дунаю! Наш діду старезний, коханий!

Чого каламутний? Чи крові напився ти п’яний?

Ревеш, скаженієш, аж хвилі червоні повстали,

Шумують, скакають, зірвати силкуються скали;

А скали стоять нерухомо, понуро сто роки

І мов у кайданах держать твої води глибокі…

І марно ти стогнеш, як діти твої у неволі,

Не знаючи правди, не знаючи щасної долі!..

[1882]

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 4. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 34.