Слов’янська доля

Михайло Старицький

(З чеського)

Ой щербата ти, слов’янська доле:

Куди глянеш – усе босе й голе!

Скинеш оком на луги темряві –

Тільки вбачиш річеньки криваві,

Скинеш оком на степи широкі –

Тільки вбачиш могилки високі!

Породила всіх нас одна мати,

Та не вміла щастя й долі дати:

Між малими дітьми – одна звада,

Та і старші не дають поради…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Та коли ж минеться ота шкода

І між нами стане правда й згода?

Та коли ж, забувши давнє лихо,

Заживем вірнесенько та тихо?!

[1882]

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 3. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 132.