Інші твори

П. П. Хропко

В останні роки свого життя Свидницький написав два десятки невеликих оповідань і нарисів російською мовою, що побачили світ у 1868 – 1870 pp. на шпальтах одеської і київської газет.

Досить різноманітна тематика творів Свидницького малої форми. Одні з них за проблематикою примикають до «Люборацьких», подаючи картини з життя сільського духівництва на Поділлі («Прошлый быт православного духовенства», «На похоронах», «Арендарь», «Гаврусь и Катруся») чи навчання в духовних школах («Два упрямых»). Інші розповідають про дрібних чиновників, їхню щоденну боротьбу за шматок хліба («Попался впросак», «Хоч з мосту та в воду»). Окрему групу становлять оповідання і нариси про людей, викинутих на дно життя («Жебраки»), а також твори до певної міри пригодницького характеру, в яких знайшли відбиття такі явища, як розбої, грабунки, контрабанда, фальшування грошей, хижацьке збагачення («Пачковозы», «Конокрады», «Железный сундук»).

Оповідання «Неразгаданный преступник» цікаве тим, що, показуючи розбій шляхтича Рахальського, Свидницький відмежовує його дії від бунтарства Кармелюка, котрий метався не за особисті кривди, а заступався за обездолене селянство. В оповіданні «За год до холеры» порушено тему народження буржуазії в надрах кріпосницького укладу; йдеться тут про збагачення Гершка Смаркача (згодом Гершула Шмаркенштейна), котрий не гребує ніякими засобами в досягненні поставленої мети. Свидницький одним з перших створив реалістичний образ чумазого, який згодом дістав всебічне окреслення в прозі І. Франка та комедіях І. Карпенка-Карого і М. Кропивницького.

Щодо жанрової форми, то окремі з названих творів є майстерно викінченими зразками соціального оповідання. Такі оповідання, як «Два упрямых», «Попался впросак», «За год до холеры», відзначаються вмілим компонуванням матеріалу, чіткістю сюжетних ліній, переконливим з’ясуванням життєвих доль персонажів. У деяких творах чимало уваги приділяється змалюванню звичаїв і обрядів, авторським розмірковуванням про суть зображених подій («Пачковозы», «Жебраки»). Ще інша група творів є звичайними жанрово-етнографічними нарисами («Прошлый быт православного духовенства»), автобіографічними («Хоч з мосту та в воду») чи подорожніми («Из путевых записок по Подольской губернии», «Туда и обратно») замальовками.

Передчасно, на 37-му році обірвалося життя Свидницького. Йому довелося працювати в нестерпних умовах. І тому викликає подив здійснене письменником, педагогом, етнографом, громадським діячем. Він прагнув іти своїми стежками в художній творчості, педагогічній і науковій діяльності, і саме це справжнє новаторство, зумовлене високою обдарованістю, визначило місце Свидницького в історії вітчизняної культури. Завдяки високому гуманістичному пафосу спадщина талановитого письменника зберігає і сьогодні своє пізнавальне, виховне й художньо-естетичне значення. Твори Свидницького знають, люблять, читають і досліджують, і в цьому – їхня найвища оцінка.

Примітки

Подається за виданням: Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 25 – 26.