Травень

Дмитро Донцов

29 травня

О 7-ій год. у гетьмана, у палаці. Нарікав на партійців наших, які «все саботують». Знову поясняв мені цілі своєї політики. Питався, яке я маю враження: чи йде до українізації, чи до русифікації? Я відповів, що, здається, не йде до того, що є заміром гетьмана. Це, мабуть, так і є. Нарікав на німців. Дав йому ще одну свою статтю в «Новій раді» про справу Криму. (Який німці збираються відкраяти від України).

При виході перейняв мене Палтов (віце-міністр закордонних справ). Дуже мною опікується. Тим разом говорив зі мною не по-російськи, а по-польськи. Типовий виплід «Юго-западного края». Палтов робить все: організує пресові бюра, призначає архиєреїв, видумує новий однострій для армії. Крім того, безнастанно в розмовах з німцями. Коли в передпокою над сходами, де сидять Крига і Кочубей, гетьманські ад’ютанти, дзвонить телефон, дуже часто людина, з якою жадають розмови, є «ексцеленц фон Пальтов». Ніхто б не припускав, що цей веселий, метушливий чоловік з округлим обличчям і з «цвікером» на носі, має стільки енергії.

Був у Дорошенка О.Шульгин (був. міністр Центральної Ради). Хоче їхати з дипломатичною місією до невтральних країн. Не знає, як на це подивляться німці.

30-го травня

Перейняв У. Т. А. (Українська телегр. агенція) від Дивіна. Вчора радився мене Міхновський. Йому робить гетьман пропозицію вступити до нього на якусь досить неокреслену посаду дорадника. Вагається. Боїться, що це сінекура. Порадив йому, щоб сам усталив обсяг і зміст тої посади і щоб на це згодився гетьман.

Святий Боже! Як всі мої земляки хочуть міністерських портфелів! Нині приходив до мене (від соц.-самостійників) Луценко. Просив переслати до Львова і Берліна їх меморандум про курс теперішньої політики уряду.

«Рабочая жизнь» закидує «Новій раді» зміну курсу «ес-ефського» органу (соц.-федералісти), бо в ній видруковано мою статтю. Від Федорцева лист зі Львова. Тон мінорний. Пише: «Про Вас також багато говорять, а іменно, що Ви є при гетьмані; що Ви враз зі Скорописом брали участь в перевороті, що були на всіх тайних засіданнях; що Ви були на листі міністрів, але німці Вас скреслили», і т. п. Нісенітниці!

Увечері в ложі в опері. «Прекрасна Олена» Оффенбаха. На долі сиділи (німецький посол) Мумм зі своїми. Глядячи на заллятий електрикою партер, слухаючи ординарних дотепів безжурних блазнів на сцені і порівнюючи все це з трагічною дійсністю, згадував «Останні роки Речі Посполитої» Костомарова, або Реймонта – «Рік 1793».

31 травня

Увечері, в Українському клубі на Пушкинській. Вітання кубанської делегації, що прибула до гетьмана. Промови і пр. С.Шелухин оповідав про свої мирні переговори з большевиками. Яких прекрасних дипломатів мали ми за старої гетьманщини! І яка мізерія тепер. Демократи! Шелухина люблю за його темперамент та інтелігентне обличчя. Як правник – він хаотичний.

Примітки

Нова рада – українська щоденна газета, що виходила з березня 1917 до січня 1919 у Києві. Редактори А. Ніковський, С. Єфремов ().

Палтов Олександр Олександрович – державний діяч. Камергер, директор канцелярії міністра шляхів сполучення, під час Першої світової війни – юрисконсульт управління Галицько-Буковинських залізниць. У 1918 р. – державний радник у гетьманському кабінеті, довірена особа гетьмана і керівник його канцелярії. З травня до початку листопада – товариш міністра закордонних справ Української Держави (К.Галушко).

Кочубей Василь Васильович (1892 — 1971) — особистий ад'ютант гетьмана Української Держави Павла Скоропадського, полковник Армії Української Держави, Генеральний писар Вільного козацтва (1917 – 1918). Помер на еміграції в Німеччині (М. Ж.).

Шульгин Олександр Якович (1889 – 1960), політичний та державний діяч. Професор Московського університету. Член Української партії соціалістів-федералістів. Був міністром іноземних справ УНР, послом Української Держави в Болгарії. Помер на еміграції у Парижі. (К.Галушко).

Дивін – ?.

Луценко Іван Митрофанович (1863 – 1919) – український лікар і громадський діяч ().

Рабочая жизнь – ?.

Федорців – редактор стрілецьких Львівських «Шляхів (1915 – 17), потім, по війні – «Діла», нарешті, разом з А.Крушельницьким і М.Рудницьким, співредактор большевищьких «Нових Шляхів» у Львові, заложених рос. консулом для поборювання впливів «ЛНВісника». В Галичині погляди на переворот 29 квітня у Києві були дуже розбіжні (Д. Донцов).

Федорців Федь (1889 — 1930) — український галицький журналіст (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B2_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%8C).

Скоропис – О.Скоропис-Йолтуховський, був разом з Меленевським перед 1914 членом т. зв. «Украинского cоюза рос. с.-д. партії» (т. зв. «Спілки»), обласної галузи рос. соц. демократії на Україні. До тої «Спілки» в ворожих відносинах була Укр. Соц. Дем. Партія, до якої тоді належав і я разом з С.Петлюрою, В.Садовським, Д.Антоновичем, В.Дорошенком, М.Поршем, Б.Матюшенком та ін. Коли до заснованого у Львові, безпосередньо перед 1-ою війною, «Союзу Визволення України» (В.Дорошенко, А.Жук і я), прилучилися О.Скоропис, Меленевський і М.Залізняк, здається, в жовтні 1914 р., вони, відкинувши мене, вибрали себе в президію Союза, зараз по чім я з Союзу виступив. Вступивши з вибухом війни в відповідний контакт з австрійською владою (чого не зробив я), Скоропис з Меленевським хотіли забезпечити собі неподільний вплив в Союзі (Д. Донцов).

Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович (1880 – 1950) — український громадський, політичний та державний діяч ().

Мумм – Філіпп Альфонс Мумм фон Шварценштейн (нім. Philipp Alfons Freiherr Mumm von Schwarzenstein; 19 березня 1859 — 10 липня 1924) — німецький політичний і державний діяч, посол Німеччини в Україні (1918) ().

Реймонт Владислав (1867 – 1925) – польський письменник ().