40 років українському фільму
«Капітан Немо»
Світлана Шакула
В 1975 році на Одеській кіностудії було завершено зйомки фільму «Капітан Немо». Режисер-постановник картини – В.Левін, оператор – Ф.Сильченко, композитор – О.Зацепін.
Фільм «Капітан Немо» був своєрідною сенсацією в радянсько-українському кінематографі.
По-перше, це була екранізація науково-фантастичної класики, по-друге – пригодницький серіал, по-третє, цей фільм, так само, як і фільм «Земля Саннікова», відкривав глядачам таємниці природи, зокрема таємниці підводного світу. А ще цей фільм показував освоєння морських багатств – навіть зараз, у ХХІ століття, підводні човни не виконують таких функцій, які виконувала команда «Наутілуса».
Всі ці характеристики забезпечили фільму популярність серед молодіжної аудиторії, хоча картину з задоволенням дивилися й дорослі. Сучасним же глядачам, котрі мають можливість дивитися фантастику високих кіно-технологій, фільм «Капітан Немо» теж подобається – своєю романтикою, а головний герой в усіх глядачів справедливо ототожнюється з самим Владиславом Дворжецьким, бо цей образ найбільше відповідав вдачі актора та його амплуа.
Ще в 1970 році, коли Андрій Тарковський збирався екранізувати повість «Соляріс», її автор, Станіслав Лем, висловив власний погляд на фантастичний твір: «Можна придумати собі майбутній світ, вирішити, що десь існує цивілізація, набагато розумніша за нашу, але все це буде мертвим для глядача, якщо у фільмі не буде показано живих людей з гарячим серцем та душевними переживаннями. Найважливіше у фантастичному фільмі – не технічна досконалість постановки, а те, як нові відкриття змінюють психологію суспільства…»
Роман «20 000 льє під водою» був найвищою вершиною в творчості Жуля Верна, бо показував героя свого часу, котрий науковими винаходами робив виклик несправедливому суспільству. А режисер В.Левін продовжив ідею Жуля Верна, показавши, що технічними досягненнями мають користуватися ті народи, які борються за свободу та незалежність. Саме тому фільм «Капітан Немо» буде актуальним в усі часи!
А ще українська кінострічка найбільше відповідала задуму Жуля Верна, бо показувала глядачам підводний човен з урахуванням всіх технологій ХХ століття. Адже Жуль Верн, як письменник-фантаст, був своєрідним пророком майбутнього, тому у фільмі за його романом треба було показати вже існуючі науково-технічні досягнення.
І режисер В.Левін гідно справився з цим завданням – в його картині оснащення «Наутілуса» було надзвичайно раціональним та ультра сучасним.
В цьому сенсі одеська картина виявилася набагато далекогляднішою від двох американських екранізацій (1954, 1997), котрі в гонитві за екзотикою та демонстрацією зовнішнього багатства відійшли від справжніх ідей письменника.
А в показі головного героя постановник пішов навіть далі – капітан Немо вийшов у нього набагато благороднішим за героя Жуля Верна, і ні в яке порівняння не йшов з жорстокими та фанатичними американськими персонажами.
Звичайно, в створенні такого образу капітана велику роль відіграли не лише режисерське трактування роману, а й талановита гра та шляхетна особистість самого актора – Владислава Дворжецького…
Жуль Верн у своєму романі дав таку характеристику капітана Немо:
«Цей чоловік був гордим – в його ясному погляді відчувалась шляхетність думки. Він був спокійним та впевненим – про це свідчила горда постава голови та очі, сповнені холодної рішучості.
Він був уособленням найсвітлішої вроди – мав високий зріст, ясне чоло, рівний ніс, чітко окреслені вуста, вузькі руки з довгими пальцями – все це було ознакою душі величної та палкої.
Але особливу увагу привертали його широко-поставлені очі, що могли враз осягнути чверть обрію – ця властивість поєднувалася з дивовижною гостротою зору.
Що то був за погляд! Ніщо не могло сховатися від нього, він пронизував вам душу! Він наче бачив підводний світ, недосяжний вашому зорові, й відкривав таємниці найглибших морів…»
В подальшому описі капітана письменник показує конструктора та інженера підводного човна, власника морських багатств та музейного колекціонера, знавця багатьох мов та галузей наук, чудового музиканта та поціновувача творів мистецтва. А ще Немо був творцем світу, що жив за власними духовними законами. Такими здібностями може володіти хіба що Бог…
А Бог – істота різнопланова та багатолика…
Як іконопис та різні види мистецтва зображують Бога в образі Ісуса Христа чи Будди, так і Владислав Дворжецький створив Бога в образі капітана Немо, неземним світом якого були підводні глибини:
– Я розірвав зв’язки з зовнішнім світом і не підкоряюсь людським законам… Я живу в морі. Що може бути кращим від моря? Подих його чистий, в морі немає деспотів. На поверхні вони ще можуть воювати та вбивати один одного, але варто зануритись в море – і влада їх закінчується. Тільки тут людина по-справжньому вільна…
В. Дворжецький у ролі капітана Немо (1975)
Як Бог, герой Дворжецького допомагає бідним та поневоленим, і цим дуже відрізняється від науковця П’єра Аранакса, котрий до тваринного світу ставиться краще, ніж до колонізованих народів. В цій ситуації професор порівняно з капітаном – справжній «ніхто»:
– Який курс тепер ви обрали, капітане?
– Я обрав? Я не обираю, я лише подаю команду, «Наутілус» завжди там, де він найнеобхідніший…
А в образі індійського принца Даккара актор показує фатальну участь Ісуса Христа: «Не бійтеся, я не втечу», – говорить принц і зі спокійною мужністю стає перед гарматою.
Лише в одному випадку Немо виступає жорстоким Богом – в потопленні корабля давнього ворога, але совість капітана страждає від цього вчинку ще більше:
– Я стільки років чекав цього моменту… Я нарешті відомстив за вас. І я не відчуваю радості… Чому?.. Боже Всемогутній!..
В. Дворжецький у ролі принца Даккара (1975)
Олександр Свєшніков:
– В ХХІ столітті з’явилося нове покоління прихильників Владислава Дворжецького. Це люди, які народилися після смерті актора й дивилися його фільми не в кінотеатрах, а лише по телебаченню чи в Інтернеті. Але і в сучасних глядачів враження від ролей Влада те ж саме – це екранний шок. Цей шок пояснюється не тільки глибоким талантом Дворжецького, але і його неймовірною магією…
…Звичайно, Влад чудовий в будь-якій ролі!..
Та все-таки його дар, своєрідна зовнішність і магічна привабливість найкраще розкривалися в історичних персонажах, в містиці, фантастиці.
Зоряна К. (Львів), 19.01.2015.
– Музика «Капітана Немо» зачаровує неземною красою, а герої фільму – своїм благородством…
Гіл (Саратов), 07.08.2012.
– Геніальний фільм! Коли ж прийде час, що і у нас будуть знімати такі ж сильні фільми, що тривожать душу й облагороджують серце?!
Юлія 777 (Київ), 20.04.2011.
– Серед акторів, що зіграли головні ролі, важко виділити когось одного. Дворжецький? Геніальний… Талашко? Неповторний… Родіонов? Просто вражає…. Кононов? Ну, немає слів!..
Андрій Костянтинович (Москва), 27.02.2011.
– Фільм «Капітан Немо» – гуманний, яскравий, добрий. Чудова музика, гра акторів, сюжетні пейзажі, підводні сцени. Всі автори фільму – інтелектуально і технічно – величезні таланти. Як добре, що їх дітище «Капітан Немо» можна передивлятися тепер! Передивлятися, щоб просто хотілося жити далі – в наш паскудний і міщанський вік!
Юля Лобастова (Красноярськ), 26.12.2010.
– Я пам’ятаю і люблю фільми нашого дитинства, я щаслива і вдячна радянському кінематографу за такі фільми, як «Капітан Немо».
Сучасне російське кіно – не дивлюся принципово. Нехай це «багатство» дивляться недалекоглядні молоді люди. Можливо, вони не заслужили таких добрих і світлих фільмів, які дісталися нам.
Юлія Німан (Красноярськ), 29.07.2010.
– Це мій найулюбленіший фільм! Завжди плачу, коли його дивлюся… Плювати на те, що немає супер спец-ефектів. В такому фільмі вони й не дуже потрібні. Не можу уявити іншого актора в ролі Немо – тільки Дворжецького.
Фільм «Капітан Немо» знімався в павільйонах одеської кіностудії, одеському ботанічному саду, в Білгород-Дністровській фортеці, на Чорному морі, на березі Дністровського лиману.
Працювати в Білгород-Дністровському виконавцю головної ролі було приємно ще й тому, що в цьому місті він мав близьких друзів – Михайла та Тамару Адамянців.
З родиною Адамянців Дворжецький познайомився ще в 1972 році.
Тамара Адамянц згадує:
– Одного липневого вечора я додивлялася фільм «Втеча». І в той момент, коли Хлудов стояв на березі й дивився вдалечінь, в кімнату заходить мій чоловік і каже: «А я сьогодні з цим артистом познайомився в ресторані, і він запросив нас у гості» (Дворжецький в нашому місті знімався у фільмі «Зарубки на пам’ять»).
Коли я побачила Влада наступного дня, він вразив мене своїм поглядом – наче рентгеном пронизував душу. Перед Дворжецьким не можна було лукавити, він бачив тебе наскрізь, але ніколи не критикував – лише посміхався та опускав очі. А коли з кимось розмовляв – був дуже делікатним, жодним словом не принижував співбесідника.
Влад запевняв нас, що ніде так не сміявся, як в Білгород-Дністровському, і називав наше місто чарівним. Він мріяв купити тут будинок та оселити в ньому маму. Думаю, Владик в нашому місті відпочивав і тілом, і душею… Та й для нас кожна зустріч з Владом була справжнім святом!
А найдовше Дворжецький жив у нас в 1975 році – під час зйомок фільму «Капітан Немо». Коли постановникам на ролі дітей Немо потрібні були хлопчик і дівчинка, Влад запропонував наших дітей – Юру і Рузану. Але актриса Земфіра Цахілова, котра грала дружину Немо, захотіла, щоб в ролі дочки знявся її патлатий син, тому у фільмі був задіяний тільки Юра. Влад дуже любив Юру, постійно запрошував його в гості в Москву – хотів, щоб він вплинув на його неслухняного Сашка. Сашко вчився разом з Юрою в одному класі в білгород-дністровській школі і теж знявся разом з Владом – в сцені зустрічі капітана з повстанцями Криту.
Після того, як Влада не стало, його мати подарувала нашій сім’ї багато фотографій з Дворжецьким, в тому числі з Хлудовим і капітаном Немо. На цих фото видно, що Влад навіть в перервах між зйомками настроювався на свою роль – був задуманим та серйозним.
На зйомках фільму «Капітан Немо» (1975)
На фото – Дворжецький в центрі, справа – Юра Адамянц, виконавець ролі сина Немо.
Стаття опублікована: Чорноморські новини, 3 вересня 2015 р. Передрук за згодою автора і редакції.