Деякі філософські аспекти плакатного мистецтва кінця XIX – першої половини XX століття

Світлана Шакула

На матеріалі Uměleckoprůmyslové museum v Praze

Наприкінці XIX – на початку XX ст. в Європі відбулися значні зміни в економіці та суспільстві, які вплинули і на різні види мистецтва, особливо на найпопулярніше та найвпливовіше мистецтво – плакатне.

Плакати в стилі кубізму були не тільки творчою переробкою античного чи готичного стилю (як, наприклад, плакати Кисели (на фото – другий в нижньому ряду), але й творчою переробкою старослов'янського книжкового мистецтва (рукописного) і навіть іконопису. Про це свідчать плакати, що були розташовані на одній з площин виставки “Мова плакату” (Řeč plakátu 1890-1938) в музеї декоративно-прикладного мистецтва в Празі (фото 1).

Ця виставка проходила з грудня 2022 року по квітень 2023 року, і на ній було представлено 280 плакатів, хоча в колекції музею нараховується близько 30 000 предметів плакатного мистецтва.

Коли дивишся на ці плакати, створені в стилі кубізму, виникає таке ж захоплення від краси композиційного та колористичного мистецтва, яке виникає і від споглядання мистецтва стародавніх книг.

Плакат Карла Шімунка “Спорт. Ілюстрований журнал” 1899 р. (фото 2) своєю витягнутою формою нагадує плакатне мистецтво Альфонса Мухи (плакати для театру Сари Бернар). І хоча видовжена форма цього плакату наближує його до готичного стилю, кольорами та смисловим навантаженням цих кольорів плакат “Спорт” ближче все-таки до абстрактного мистецтва, зокрема до мистецтва Казимира Малевича.

Сірий колір жіночої фігури, хоча й досить приємний (затишний, спокійний), але символізує законсервованість, відсталість від передового, нового, сучасного, і це сучасне, виражене помаранчевим (жовто-гарячим) кольором, який ніби оточує сіру більшість та закликає її до більш яскравого та теплішого життя, до сміливої зміни своєї суспільної позиції.

Контраст сірого та помаранчевого, увінчаний яскраво-чорним аспектом (жіночий капелюшок, як заглавна літера) примушує глядачів задуматися та відчути, що спорт (і як стиль життя, і як журнал) принесе багато цікавого та стане великим поштовхом у розвитку суспільного життя.

Яскравий жіночий капелюшок притягує увагу ще й тим, що наголошує – думати потрібно головою, в тому числі й жінкам. До речі, погляд героїні цього плакату досить розумний (як і погляди інших героїнь Шімунка), тому в цілому плакат “Спорт” справляє дуже сильне та позитивне враження.

Наступні три плакати (Р. Гонса, В. Роттера та Л. Гейбрунна) були наче продовженням того смислу, що наявний і в плакаті Шімунка, але в той же час ці плакати (1927 р., 1934 р., 1935 р.) були вже утвердженням того, що сталося, тобто результатом розвитку суспільної свідомості за 20-30 років XX століття (фото 3).

Фото 3 Плакати Р. Гонса, В. Роттера та Л. Гейбрунна

Видовжена форма (фон, деталі), радісний вигляд спортсменки є не тільки відображенням позитивного соціального настрою, але й відображенням зростаючої духовності в суспільстві. Про це свідчить не тільки динамічна композиція, направлена Вгору, а й зоряно-жовті та небесно-блакитні кольори.

Автори цих трьох плакатів у своїй творчості йдуть далі, бо видовжену вертикальну композицію (як у Шімунка чи Мухи) вони «нахиляють» до косої лінії, яка, безперечно, була новаторською в плакатному мистецтві, і саме цим привертала більшу увагу.

Звичайно, художники, які створювали плакати, перш за все виконували рекламні замовлення (для басейну, зубної пасти тощо), але кожен творець, свідомо чи підсвідомо, відображає свою епоху, її розвиток, нові тенденції в мистецтві. Особливо це стосується талановитих художників.

Плакат Жана д'Ілена «Машина-калькулятор Берроуза», 1920 р. (фото 4) можна назвати гумором навпаки, тому що слова “Ні, мадмуазель, мій єдиний друг є цей калькулятор” наче суперечать художньому змісту зображеного. Адже дану сюжетну сценку можна трактувати як таку, що жінка дякує чоловіку за надзвичайно сучасний та дорогий подарунок, а чоловік зі скромності ніби відхиляється від її вдячного поцілунку та вказує на машинку.

Зрештою, чого варті були б всі наші життєві успіхи, якби в цьому житті не було кохання?..

І образ жінки на цьому плакаті створений в яскравому та динамічному пориві (червоний капелюшок – наче революційний вихор), котрий нагадує абстрактно-символічне мистецтво та відображає революційні (новітні) досягнення науково-технічного розвитку. Саме тому головною героїнею цього плакату можна сміливо назвати жінку, а не машинку, адже найбільшу увагу привертає саме жінка, її комічна емоційність.

І назву плакату можна трохи змінити, тому що змінена назва краще відповідала б його змісту: “Так, мадемуазель, ця машинка варта вашого поцілунку!”

Звичайно, калькулятори в ті часи були більше потрібні чоловікам, а не жінкам, але мова йде про 1920 рік, коли нове починало проникати в усі аспекти суспільного життя, яке, в свою чергу, зазнало великих революційних змін, і коли чоловіки (сильна половина суспільства) сприймають це нове – і в своїй діяльності, і в своєму мисленні, то за це їх подруги люблять іще більше!

І цей плакат, де головна героїня – "мадемуазель", а не "мадам", не випадково був створений у Франції, адже Франція відома своєю свободою в коханні, котра походить ще з любовних пригод французьких королів та героїв Олександра Дюма і Гі де Мопассана.

У 21 столітті – інші прояви свободи в коханні. Так, наприклад, в багатьох європейських країнах був прийнятий закон про шлюб осіб однієї статі, і рано чи пізно подібні закони будуть прийняті і щодо сімей, де є кілька чоловіків або кілька дружин. Але суть не в тому, скільки дружин чи чоловіків кохають одне одного, а в тому, які відносини між ними, тобто в кожній ситуації, яку нам посилає Бог, треба дотримуватися високої Етики, проявляючи такт, делікатність, честь, шляхетність, а не ворожість, заздрість, ревнощі чи ненависть.

Що стосується мистецтва кіноафіш, то перед їх створенням художник повинен хоча б один раз подивитися сам фільм, тому що рекламувати твір кіномистецтва – це те саме, що рекламувати будь-який інший мистецький твір, в тому числі літературний чи музичний.

Реклама фільму є також своєрідною рецензією на той чи інший фільм, і тут вже дуже багато залежить від самого художника, від того, як він зрозуміє основні ідеї фільму. Але найчастіше майстри, які створюють кіноафіші, відображають лише деякі фрагменти сюжету, тобто зовнішню сторону подій, а не їх внутрішній смисл. І глядачі, які дивляться плакат до фільму, можуть оцінити його, як твір мистецтва, лише тоді, коли вони подивилися сам фільм, бо в деяких випадках фільм набагато кращий, ніж афіша до нього, а в інших випадках афіша дуже гарна та цікава, а про фільм цього сказати не можна.

До речі, в жіночому образі плакату до фільму «Екстаз» (В. Роттер, 1932 р.) є багато спільного зі скульптурою екстаз Святої Терези (фото 5-6), але для того, щоб зрозуміти символічність плакату «Екстаз», треба зрозуміти і символічність самого фільму.

Фільм розповідає про молоду жінку, яка шукає смисл життя. Спочатку вона думає, що смисл її життя – в шлюбі та сімейних відносинах, але її чоловік не хоче позбавлятися старих звичок, не хоче хоч чимось порадувати молоду дружину. Взагалі, образ чоловіка в цьому фільмі – це символічний образ потворних та застарілих законів які гальмують розвиток суспільства; і на це натякають зображення гидких та мертвих мух, поданих у фільмі крупним планом.

Пізніше героїня фільму зустрічає іншого чоловіка (молодшого за віком та за своїми життєвими поглядами), котрий намагається зрозуміти її та розважити, і саме в цього чоловіка вона закохується по-справжньому та відчуває з ним «екстаз». Тобто символ екстазу у фільмі є символом прагнення до нового в житті, до того, що приносить радість, причому радість у всіх значеннях цього слова.

І хоча в кінці фільму закохані розлучаються, вони все ж таки відчувають радість від того, що зрозуміли смисл життя. Цей смисл спонукає нас прагнути до нового, кращого, відкидати старі закони, особливо ті, що гальмують розвиток суспільства і не приносять щастя. Звичайно, у різних людей – різне щастя, але кожна людина від свого щастя отримує “екстаз”: в будівельників цей “екстаз” – один, в молодих матерів – інший, а в головної героїні теж буде свій «екстаз», можливо, в професії кіноактриси чи в іншій творчій діяльності, адже вона така красива і любить гармонію в природі та людських стосунках.

Плакати Кассандра (Адольфа Мурена) займають окреме місце в плакатному мистецтві взагалі і в колекції музею декоративно-прикладного мистецтва в Празі зокрема, тому що ці плакати мають дуже величне (високе) смислове навантаження (фото 7).

Фото 7 Плакати Кассандра, 1927 р.

Динамікою, символічним смислом та сильним світлом своїх образів плакати Кассандра відображають прагнення кращих сучасників художника, і значення плакатного мистецтва Кассандра можна порівняти з динамічною красою поезії Маяковського чи музикою Брамса і Дворжака. Саме тому зображення зірки на плакаті «Північна зоря» (1927 р.) є ніби зорею світлого майбутнього, до якого веде розвиток науково-технічного прогресу, зокрема розвиток залізничного сполучення.

Звичайно, серед французьких художників, які також працювали в сфері реклами, більш відомим є ім'я Анрі Тулуза-Лотрека, але Тулуз-Лотрек є художником-сатириком, а що таке сатира? Це критика того, чого не слід робити. А щоб знати, як чинити правильно, потрібні високі взірці, потрібні піднесені та дуже світлі образи, і такі величні образи дає нам мистецтво Адольфа Мурена (Кассандра).

Цікаві з точки зору філософії є і деякі факти життя Адольфа Мурена, зокрема його псевдонім та кінець життя. Смерть цього художника нагадує смерть Ван Гога та Врубеля, а псевдонім «Кассандр» є своєрідним прагненням зрозуміти свою долю митця та зазирнути у майбутнє власного життя, а можливо, і в майбутнє всього людства (що є майже ідентичним).

Плакат Кассандра про відпочинок в Італії (1935 р.), зокрема передній план, дуже символічний та нагадує сюрреалістичний живопис (фото 8). Будь-який відпочинок приємний нам лише тоді, коли ми добре попрацювали, і про це нагадує кирка, мотузок від якої охоплює всі предмети активного відпочинку.

Гори і море, це, звичайно, добре, бо вони завжди велично-прекрасні, але рай без проблем існує тільки на Небесах (куди вказують гостряки лиж), а люди приходять на землю для того, щоб займатися земними справами, і на це вказує зображення великого якоря. І цей якір є найбільш заплутаним «мотузкою» духовних устремлінь. Тобто мотузок в даному випадку символізує два поняття – і духовне в земній діяльності і головне призначення людей – жити та працювати на землі.

Звичайно ці два поняття (небесне і земне) тісно пов'язані між собою, доповнюють одне одного і збагачують, тому “сюрреалістичний” плакат Кассандра є надзвичайно світлим та оптимістичним, натякаючи на те, що людська діяльність на землі повинна приносити тільки Добро.

Плакат Вільгельма Друбаса "Німеччина" (Deutschland), створений в 1925 р. – це мистецтво в мистецтві, тому що чудово передає мистецтво архітектури, особливу красу будинку “Chilehaus”, який був побудований в Гамбурзі в 1924 p. (фото 9-10).

Ця споруда своєю архітектурою нагадує величезний корабель (і морський, і космічний), а також стародавнє мистецтво американських індіанців, їх величні піраміди та таємниці зниклої Атлантиди. І в зображенні будови “Чіліхаус” художник вибрав найцікавіший з точки зору архітектури кут будинку, а також використав кольори, що були притаманні індіанській культурі – червоно-коричневий колір степів та пірамід і зелений колір джунглів та лісів.

Плакат Франтішека Суссера «Виставка сучасної культури в Чехословаччині», 1928 р. вражає глядачів своєю шляхетністю – у всіх значеннях цього слова (фото 11). В цьому плакаті поєдналися два художні стилі – абстрактно-символічний (національні кольори – помірно-червоний та білий) та ренесансний (зображення мармурово-срібних фігур), але кожен предмет в цій скульптурно-живописній композиції насичений глибоким значенням, що пропагує загальнолюдські цінності молодої чехословацької держави.

І значення кожного окремого образу, що символізують істину, справедливість, добро, славу та героїчне і мистецьке минуле, посилює і загальне значення плакату, тобто робить його надзвичайно шляхетним.

Одна з загальнолюдських цінностей, які пропагуються плакатом Суссера, є національна ідентичність, і саме ця ідентичність зображена на плакаті Зденки Ворлової-Влчкової (фото 12). Плакат про моравські народні звичаї, створений в 1910 р., є актуальним навіть і через 110 років, бо зацікавлює глядачів та потенційних туристів своєю екзотичністю та яскравими кольорами. А вираз спокою та впевненості вершника та коня ніби утверджує національну сталість, котра зберігається віками, незважаючи на потужні вітри історичних змін. Стиль написання даного плакатного тесту та теплий колір окантовки з квітковим орнаментом нагадує також і слов'янські стародруки, підкреслючи цим вічність доброго та прекрасного.

Плакат Ярослава Шваба “Всесвітня виставка”, 1938 р. (фото 13). є також символічною пропагандою національного та загальнолюдського. Воля і незалежність (світлий факел вогню) молодої двадцятирічної держави надійно захищена яскраво-червоним птахом, який тримає в дзьобі гілку миру. І ця лаврова гілочка символізує не тільки мир, але й славу тих, хто готовий захищати (грізний погляд птаха) національну ідентичність та культуру Чехословаччини.

Звичайно, образ сокола на цьому плакаті є символом національних організацій “Сокіл”, котрі дуже багато зробили в царині підвищення свідомості та культури рідного народу, але кожен художник, пропагуючи Високі прагнення свого народу, підсвідомо пропагує і Високі прагнення інших народів, саме тому мистецтво таких художників є зрозумілим для всіх людей на землі.

Альберт Йонаш в плакаті «Етнографічна сцена Чехословаччини», 1937 р. (фото 14) повторює нахил вертикальної композиції, як це часто робив Вільгельм Роттер, але оригінальність плакатів Йонаша полягає в їх живописному стилі, і цей стиль наближує його картини до творів фотомистецтва.

Даний плакат був чудовою рекламою (як у Празі, так і за кордоном) національного свята, що мало відбутися на стадіоні «Сокіл» (Страхів) у Празі.

Автор плакату в динамічних фігурах танцюристів зумів передати справжні радісні емоції (екстаз) – як самих танцюристів, так і глядачів, котрі захоплюються красою танцювального мистецтва.

А яскраво-червоний напис на білому та блакитному фоні відображає не тільки національні кольори Чехословаччини, але й зацікавлює потенційних туристів всією народною культурою Чехословаччини, тобто всіма видами її мистецтва.

Дуже символічно, що плакат Альберта Йонаша на виставці «Мова плакату 1890-1938» був розташований майже в кінці експозиції, адже прийоми живопису цього художника ніби символізували перехід плакатного мистецтва з живописної площини в площину фотомистецтва.

Отже, в плакатному мистецтві кінця 19 – першої половини 20 ст. були відображені всі революційні зміни, що відбувалися в цей час в європейському суспільстві, і ці зміни стосувалися не тільки економічного життя (пряма реклама новинок науково-технічного прогресу), але й розвитку суспільної свідомості.

Плакатне мистецтво того часу було настільки сильним та живим, що часто мало і зворотний ефект, тобто саме по собі впливало на зміну свідомості людей, і такий вплив мали саме ті плакати, де використовувалися символічні образи, тобто прийоми абстрактного мистецтва.

Джерела:

1) Český filmový plakát 20. století 2000.

2) Německojazyčná literatura z Prahy a českých zemí (knižní umění a plakát 1900-1939) 2006.

3) Petr Štembera Plakát v Evropě / Evropa na plakátech 2009.

4) Zuzana Kopcová. Albert Jonáš 1893-1974. Magisterská diplomová práce. 2013.

5) ŘEČ PLAKÁTU 1890-1938 // Uměleckoprůmyslové museum v Praze.

6) Plakáty v době největšího rozmachu mluvily řečí umění, ideologie i reklamy // Česká televize 24.

7) Všechny vtipy povoleny. Autoři plakátů z přelomu 19. a 20. století si mohli dovolit hodně… // Vltava rozhlas.

8) Slavné české plakáty: Dnes jsou mnohdy cennější než obrazy // Novinky.cz.

Опубліковано на сайті «Мислене древо» 23 лютого 2023 р.