Пророцтво «Східної казки» Врубеля

Світлана Шакула

Мистецтвознавці, описуючи твори різноманітних художників, іноді зазначають, що митці й самі не розуміють, що вони створюють. В цьому немає нічого дивного, адже все, що хотіли сказати митці, вони вже сказали своєю творчістю, а справжню оцінку їхньому мистецтву повинні давати ті, для кого це є професійним обов’язком – науковці-дослідники.

Подібне твердження відноситься й до слів самих художників щодо будь-яких творів мистецтва, хоча, звичайно, кожен художник має право висловлювати власну думку, як глядач.

М. Врубель. Східна казка. 1886 р.

В невеличкій картині «Східна казка» Михайло Врубель показав досить прозаїчний сюжет – вибір східним правителем чергової жінки до свого гарему. Але слово «казка» в назві картини свідчить про нереальність події. І ця нереальність полягає не так в сюжеті, як в глибокому символічному значенні зображеного: «Сказка – ложь, да в ней – намёк, добру молодцу урок».

Цю картину художник створив ще в 1886 році – під час київського періоду свого життя, але вже тоді Врубель відчував владу замовників та покупців, тому й передав свої почуття в «Східній казці».

Ця чарівна акварель своїми розмірами та мальовничістю схожа на мініатюри середньовічного Ірану. А ісламським художникам заборонялось зображувати людей та тварин, тому вони навчились передавати свої почуття по-іншому –чудовими орнаментами, різноманітними кольорами, своєрідною композицією. В усьому світі відомі перські килими, хоча килимарство наявне в мистецтві всіх народів, і Михайла Врубеля на створення картини теж надихнув побачений у Прахових перський килим, хоча оригінальні східні візерунки, як і казка про Шахразаду, стали лише поштовхом для творчості Врубеля – художник вклав в картину власні думки та почуття.

Композиція картини «Східна казка» наче розділена на дві частини – яскраво освітлену та затемнену. І два центральні образи – правитель та молода жінка –теж розділені, тому складається враження, що вони належать до двох різних світів – матеріального (султан та гарем) і художнього (дівчина, килим та музиканти).

Коли розглядаєш цю картину перший раз, то у вічі кидається лише краса мініатюрного візерунку та якась східна екзотика, і лише згодом починаєш розрізняти окремі фігури та деталі. І таке враження від картини складається не спроста – мистецтво Врубеля примушує глядачів замислитися, зацікавлює їх загадковістю, різким контрастом почуттів…

Сумна покірність центрального жіночого образу – предмету купівлі-продажу – підкреслена холодним синювато-фіолетовим кольором і цим різко відрізняється від інших персонажів, створених теплими сонячними кольорами.

Холодними кольорами Врубель наче передає холод і голод, які часто супроводжують талановитих художників, в тому числі й музикантів, теж підневільних у своєму виборі.

А теплими кольорами автор передає затишок та добробут майстрів, котрі «вписалися» в міщанську атмосферу і не зазнають злиднів, хоча у виразі їхніх облич відчувається заздрість до генія…

Художник К. Коровін згадував:

– Врубель викликав величезну заздрість своїм геніальним талантом. Його намагались розтоптати, знищити, не дати спокійно жити. Журналісти були головними в цьому переслідуванні абсолютно невинної людини – придумували різні небилиці про його особисте життя, говорили про бідність, неврівноваженість, психічну хворобу, називали його творчість занепадом.

А Врубель, найсвітліша людина свого часу, терпеливо зносив усі удари долі, напади злості та невігластва. Він був справжнім художником – з чистим серцем та високим розумом.

М. Врубель. Східна казка. 1886 р. Фрагмент

В картині «Східна казка» символічно передано долю художника, картини якого купують, наче жінок до гарему – згідно власних смаків та уподобань.

Примхливість покупців Врубель сповна зазнав вже в Москві, але ще в Києві відчував свою нелегку долю, тому й зафіксував це в картині на тему з життя деспотичного Сходу. Отже, картина «Східка казка» – це наче пророцтво майбутнього життя її автора і водночас один із проявів новаторського мистецтва – початкового етапу сюрреалізму.

Загадковість картин Врубеля полягає в тому, що красу свого мистецтва він відкриває не відразу, а поступово, примушуючи людей думати, мислити, підніматися в своїх роздумах до вершин філософії. Але навіть ті глядачі, які не розуміють картин Врубеля, зачаровуються їх красою, величністю, святковістю, бо мистецтво цього генія діє на людей на підсвідомості…

Київ, 3 вересня 2018 р.