Орнаменти Михайла Врубеля у Володимирському соборі

Світлана Шакула

Про М. Врубеля художник О.Головін сказав:

– Врубель був найкласичнішим серед усіх художників своєї епохи. Це була особлива, спеціальна, «врубелівська» класика, не схожа ні на яку іншу. Суть цієї особливості полягала в тому, що Врубель ідеально виражав свою думку, він був «ідеальним» по своїй природі. Існує якась безпомилковість в усьому, що він створював.

Мистецтвознавці М.Алпатов та Г.Анісімов зазначали:

– Зрозуміти мистецтво Врубеля, підходячи до нього звичайними мірками, неможливо, бо його творчість часто нагадує якусь таємницю, в ній відчуваєш щось високе, небуденне…

Про ескізи Михайла Врубеля для Володимирського собору в Києві написано чимало статей, в тому числі й про «Плач» та «Воскресіння». Неодноразово писалось і про орнаменти Врубеля, але детального аналізу цих орнаментів ніхто й ніколи не здійснював. А даремно, бо будь-яка робота художника-генія заслуговує на ретельну увагу…

Отже, розглянемо орнаменти Михайла Олександровича Врубеля, які збереглися в інтер’єрі Володимирського собору міста Києва.

Чотири оригінальні орнаменти М.Врубеля розташовані на двох арках південної та північної нави – з західної та східної сторони.

Розписи художника прикрашають також і стіни собору – навколо чотирьох великих вікон (знизу та з боків).

Після прискіпливого аналізу цих розписів можна зробити висновок, що пензлю Врубеля належать орнаменти на арках південної нави, а майже ідентичні розписи на арках північної нави виконані, ймовірно, його помічниками – учнями рисувальної школи М.Мурашка. Про це свідчать і спогади С.Яремича та Л.Ковальського, хоча конкретно вони й не вказують, хто і де здійснював свої роботи в соборі.

Перший арковий орнамент Врубеля розташований на вхідних арках бічних нав. Він складається – з золотисто-коричневих соснових шишок та зелених голок, білосніжно-блакитних конвалій та бордово-бузкових п’ятипелюсткових квіток. Орнамент написано таким чином, що шишки та голки створюють центральний стовп, а конвалії та квітки, разом з золотистими завитками, – бічні стовпи. Округлість цих уявних стовпів посилюється скісним розташуванням зображених елементів. Ймовірно, в цьому орнаменті Врубель хотів передати лісову рослинність, а зображення колосся та лілій-очерету, розташовані поруч на стінах, слугували художнику за символічне позначення полів та озер.

Святково-величне зображення елементів первозданної природи (лісової, степової та річкової) було для М.Врубеля наче символічною прелюдією перед входом в світ людей, бо наступний орнамент (східна сторона перших арок) нагадує паркову та садову рослинність.

Другий арковий орнамент, створений Врубелем, складається з хвилястого пагона-безкінечника, прикрашеного бруньками, листками та пишними квітами. Пишні квіти – це суцвіття каштанів, кручених паничів та великих повислих бутонів з вусиками-спіралями (в орнаменті лівої нави бутони доповнено маскаронами). Пишні квіти своїм кольором та розміром значно виділяються в композиції орнаменту – так само і в уяві художника виділялися основні насадження міст-сіл та чуттєво-емоційні прояви їх мешканців.

Навпроти «садово-паркового» орнаменту розташовано третій орнамент Врубеля (друга арка, західна сторона), який умовно можна назвати оранжерейно-екзотичним. Цей орнамент складається з рапорту великої та надзвичайно пишної квітки, котра вражає своїм структурним багатством та різноманітними відтінками рожевого кольору (своєрідним символом рожевих окуляр більшої частини людства). Незграбність багатої квітки контрастує з зображенням простих білих квіточок, без яких не було б остаточного завершення цієї чарівної композиції. Велика пишна квітка викликає асоціацію з недолугими правителями та меркантильними багатіями, а зіркові шестипелюсткові розети, разом з дрібними білими квіточками, асоціюються з творчими особистостями та їх помічниками…

Віконна стіна між першою та другою аркою прикрашена орнаментом Врубеля з зображенням янголів, котрі тримають великі розети. Ці розети є символами небесних світил, з’єднаних поміж собою спіралями-завитками. А геометрична правильність та чіткість цього візерунку передає правильність та чіткість небесних законів, на що натякають і задумливо-серйозні лики янголів. Така ж статична правильність відчувається і в зображенні палаючих комет, і в промінні розет, і в крилах янголів.

Янгольська допомога людському світу потрібна якнайбільше, саме тому зображення янголів художник розмістив між другим та третім арковими орнаментами – своєрідними символами людської цивілізації.

Слід зазначити, що пензлю Михайла Врубеля належить лише права сторона «янгольського» орнаменту, а ліва, швидше за все, була виконана його помічниками – на це вказує як і весь лівий розпис, так і зображення трьох нижніх янголів, не характерних для живопису Врубеля.

На північній стіні собору, навпроти «янгольського» візерунку, розташовано орнамент з зображенням риб у воді. Риби – це символ Ісуса Христа, але Врубель в образах риб передав не тільки Спасителя, а й інших пророків, в тому числі й художників-новаторів, на що вказує велика кількість та різний розмір зображених рибин. А водяні кола-спіралі – це образ людського виру, котрий, наче зашморг, зв’язує пророків та затягує їх на дно. Саме тому розпис з рибами сприймається найтрагічніше – в ньому художник передав трагедію свого часу, а також власну трагедію творця.

Врубель досить оригінально продумав переходи від вертикальних орнаментів до зображень золотистих павичів – символів матеріального багатства. Зокрема, під орнаментом з янголами художник створив прошарок з хмар-завитків – символи сходинок з небесного світу до земного, а під орнаментом з рибами зображено розкриті лілеї – символи Богородиці та чистоти жінок, котрі народжують пророків. І хоча зображення лілей досить стилізоване, образи ангелів-атлантів у верхній частині «рибного» орнаменту – це абсолютно абстрактні фігури та оригінальна своєрідність декоративного мистецтва Врубеля.

На жаль, відвідувачі Володимирського собору не можуть побачити зображення золотистих врубелівських павичів, бо церковнослужителі закрили ці дивовижні творіння геніального художника різноманітними кіотами.

Четвертий арковий орнамент Врубеля розташований на західній стороні другої арки – найближче до вівтарної частини Володимирського собору. Цей орнамент своїми елементами та композицією суттєво відрізняється від усіх попередніх орнаментів, бо тут рослинні елементи переплітаються у фантастичну гірлянду. Ягідні грона та листки цих казкових гірлянд виблискують зірочками-хрестиками, створеними у формі яскравих чотирьохпелюсткових квіточок та у вигляді краплин-розет. А чарівність та загадковість зображеного орнаменту підкреслюється виблисками золотої стрічки, вплетеної в гірлянду та наполовину схованої.

Ймовірно, в цьому візерунку Врубель хотів передати образ небесно-космічного світу, але разом з тим виразив і головну суть сучасного йому мистецтва, бо згодом подібне орнаментальне переплетення, як провісник абстракціонізму, стане характерною ознакою живопису модерну.

Звичайно, дане пояснення розписів Михайла Врубеля у Володимирському соборі ще не означає, що саме так художник думав та відображав свої думки в зображуваному. Але тут доречно згадати слова поета Р.Рільке:

– Видіння будь-якого художника не повинні проходити через його свідомість, бо його знахідки, загадкові для нього самого, минаючи довгий шлях роздумів, повинні переходити в його роботу так швидко, щоб він не встигав помітити момент переходу. А у того художника, котрий спостерігає свої видіння, обдумує, затримує, вони, наче золото в казці, перетворюються на попіл…

Висловлювання німецького поета чудово пояснює своєрідність творчості Михайла Врубеля, бо схожі слова про Врубеля сказав і інший поет – Олександр Блок:

– Перед тим мистецтвом, яке створив Врубель та йому подібні, ми можемо лише благоговіти. Тих світів, які бачили вони, ми не бачимо, але тільки в тих світах знаходяться істинні знання, а інших засобів, окрім мистецтва, ми поки що не маємо…

Висловлювання О.Блока та Р. Рільке про містичні підказки не слід сприймати буквально, адже художникам-геніям натхнення та видіння даруються не просто так, а в результаті копіткої та довготривалої роботи, в тому числі й духовної. А про те, що Михайло Врубель був надзвичайно працьовитою людиною, різносторонньо освіченою та високо духовною, свідчить його мистецтво та численні факти біографії.

Висновок про творчість М.Врубеля роблять мистецтвознавці М.Алпатов та Г.Анісімов:

– Врубель створив художні шедеври, котрі не міг створити навіть великий талант. Їх міг створити тільки геній. По відношенню до Врубеля слово «геній» має особливе значення, бо геній Врубеля безперечний та безсумнівний – хто б і щоб про нього не говорив.

Але час Врубеля ще не прийшов. Світ ще не знає його, хоча згодом і дізнається, причому з великою цікавістю. Історія Врубеля – це історія ізольованого існування в мистецтві…

Київ, листопад 2016 р.