Ухвали Всеукраїнського Православного Церковного Собору по окремих питаннях життя Української церкви
[Документ опубліковано в “Діяннях…” як розділ 2 (с. 38 – 43).]
І. Вітання уряду У.Р.С.Р.
Вітати радянську владу за видання закону про відокремлення Церкви від держави, який забезпечує волю віри в українській радянській соціалістичній республіці і надає людности можливість порядкувати своїми церковно-релігійними справами так, як вона сама бажає.
II. По доповідях і наказах з місць
Заслухавши накази й повідомлення представників парахвіяльних Церков України, Всеукраїнський Православний Церковний Собор констатує:
1. Що бажання української православної людности слухати слово Боже на рідній мові і замінити старий клерикально-монархічний церковний устрій на новий всенародньо-соборноправний набуло великої сили і поширилось на всі місцевості України, але справа цілковитого оновлення церковного життя затримувалась відсутністю [власної] [закреслено: нової. – ред.] української ієрархії.
2. Прислужники царсько-панського патріаршого єпископату і самі ті єпископи, патріарші клеврети на Україні, вчиняють ворожі напади проти Української Христової Церкви, проти українського благовістя:
а) вони вживають неправдивих політичних доносів, наклепів, називаючи діячів української церкви перед темними людьми комунистами-більшовиками, а перед органами ержавної влади – петлюрівцями;
б) вони підмовляють темних людей проти Христової євангелії на укр[аїнській] мові, вони, як клеврети первосвящеників на Голгофі, глузують з слова євангельського [закреслено: Так, єп[ископ] Амвросій називає мову укр[аїнської] Євангелії базарною в своїх проповідях. – ред.];
в) вони ширять наклепи, або що укрзаїнська] Церква йде до папизму, або що вона йде до лютеранства.
3. Всеукраїнський Православний Церковний Собор зазначає, що причеплювання Українській Церкві політичних намірів є злосним наклепом у визискуванні меншого брата на Україні.
4. Всеукр[аїнська] П[равославна] Ц[ерковна] Р[ада] зазначає, що причеплювання укр[аїнській] Церкві обвинувачення в папизмі або лютеранстві є злосним наклепом, який має метою затримати визволення вірних з рук князів тьми віку сього.
5. Всеукраїнський Церковний Собор зазначає, що розходження межи декларативними заявами патріарших єпископів і самого патріарха з справжньою роботою їх щодо українського благовістя свідчить, що заяви про визнання українського благовістя повні лицемірства і тих заяв треба берегтися: вони можуть лише приспати волю вірних до поширення євангеллі укр[аїнською] мовою.
6. Собор вітає всіх робітників слова євангельського на укр[аїнській] мові і особливо тих священнослужителів, що оддають самопожертвенно сили й життя своє ділу Христа на Україні.
III. Про Всеукраїнську Православну
Церковну Раду і її діяння
1. Заслухавши доповіді про діяльність В[сеукраїнської] П[равославної] Ц[ерковної] Р[ади], Церковний Собор констатує:
1) що Всеукраїнську Православну Церковну Раду життя Христової Церкви поставило на кон боротьби за визволення української православної Церкви з-під кормиги призначених царатом духовних владик і за відбудування соборноправного устрою церковного на підвалинах приписів св[ятих] апостолів і в погодженні з духом нових часів;
2) що В[сеукраїнська] П[равославна] Ц[ерковна] Р[ада] провадила свою роботу взагалі і по скликанню Всеукраїнського Православного Церковного Собору зокрема, в надзвичайно тяжких умовах ворожнечі старорежимного духівництва й духовної влади з одного боку і релігійно-несвідомих народних мас, розагітованих духівництвом, – з другого;
3) що в усій діяльності вона йшла в погодженні з свідомим українським православним громадянством і звідси черпала свою силу.
А тому Собор визнає:
1) що вся діяльність В[сеукраїнської] П[равославної] Ц[ерковної] Р[ади] цілком відповідала вимогам сучасного життя Церкви і всі її діяння, як в справі відносин до старорежимного єпископату, так і в справі проголошення автокефалії, соборноправності, переведення відправ Божих служб на рідній мові і т. ін., що спрямувало до розвитку й закріплення цих церковно-визвольних здобутків – були доцільними і єдино гідними живої української Церкви. А тому Собор висловлює подяку В[сеукраїнській] П[равославній] Ц[ерковній] Р[аді] і прохає її й надалі йти неухильно тим шляхом, на який вона стала.
[IV. Черга висвячених обраних кандидатами на єпископів української Церкви
З складу обраних Церковним Собором кандидатів на єпископів української Церкви висвятити в першу чергу:
1) на архиєпископа і митрополита Київського і всієї України настоятеля Київо-Сохвійською катедрального собору протоієрея Василя Липківського,
2) на єпископа Київського і заступника митрополита Київського і всієї України – протоієрея Києво-Сохвійського катедрального собору Нестора Шараївського,
3) на єпископа Подільського й Винницького – настоятеля [прізвище] храму парахвії с. [назва села], Старокостянтннівського повіту на Волині, протоірея Івана Федоровича, на єпископа Полтавського – магистранта богослов’я Олександра Ярещенка,
4) на єпископа Чернігівського – настоятеля храму св. пр[орока] Іллі с. Прохорівки, Золотононошського повіту на Кременчужчині, протоірея Юрія Михновського
і 6) на єпископа Харківського – настоятеля св. [назва храму] храму м. Тифліса протоієрея Степана Орлика-Волинського].
[IV.] Українські церковні співи
Зазначаючи, що з відродженням української Церкви і співи її мусять відродитися, зріднитися з народною душею, його піснею, стати живими співами; що композітори широкою рукою повинні черпати для своїх церковних творів матеріал з старовинних українських роспівів, а також з народньо-релігійної (канти) і обрядової (колядки, весільні і ін.) пісні, Всеукраїнський Церковний Собор ухвалив: визнати необхідним, щоб Всеукраїнська] П[равославна] Ц[ерковна] Рада при першій можливости:
1. Для збагачення церковно-співочого матеріалу виконала:
а) обслідування всіх матеріалів по старовинному церковному співу, які переховуються по церковних архивах;
б) організувала запис старовинних церковних співів від дяків, священиків, старих співаків;
в) подбала про науково-художню обробку зібраного матеріалу, виробку на його грунті українського обіходу;
г) скористала для церковного вжитку кращі твори композиторів інших православних Церков.
2. Для організації церковно-співочої справи:
а) поста[вила] підготовку диригентів та дяків на сталий грунт;
б) підтримувала серед православних членів церкви ідею загальних співів в Церкві, яко співу, що спричинюється до підвищення та збагачення релігійних емоцій у віруючих;
в) подбала про організування в храмах загальних церковних співів.
[V.] Українське церковне мистецтво
1. Духівництво, Парахвіяльні Ради і всі парахвіяни повинні дбати, щоб не нищилась і не псувалась, а зберігалась предковічна церковна старовина українська: старі іконостаси, образи, облачення, утварь і інші старовинні [речі], що належать церквам.
2. В разі потреби ремонту, або перебудови, або розібрання старовинних храмів, українські православні парахвії повинні звертатись за дозволом до відповідних органів державної влади і до Академії Наук.
3. Бажано, щоб в українських парахвіях будувались церкви як [муровані], так і дерев’яні, лише в предковічному українському стилі.
VI. Старовинні українські
церковні обряди та звичаї
Визнати за необхідне, щоб В[сеукраїнська] П[равославна] Ц[ерковна] Р[ада] організувала по всіх місцевостях України збірку матеріалів щодо старовинних обрядів та звичаїв української Церкви, щоб зберегти їх від знищення, і кращі з них завести до вжитку в українських парахвіях.
VII. Нарада в справі скликання
Всесвітнього Церковного Собору
Визнати за необхідне, щоб Всеукраїнська Православна Церковна Рада негайно подбала про скликання в м. Києві на 22/9 травня 1922 року підготовчої наради з представників автокефальних православних Церков всесвіту для обговорення і вирішення питаннів в справі скликання в близькому майбутньому Всесвітнього Православного Церковного Собору.
[VIII]. Повернення сану священнослужителів
Собор [ухвалює]: тим священнослужителям, яких старий церковний уряд позбавив сану не за провини, а за порушення канонів, [що] втратили життьове значення (наприклад про другий шлюб) [закреслено: з благословенства митрополита Київського. – ред.] [в порозумінні з місцевим єпископом] і [Повітовою Церковною Радою], Всеукраїнська Прав[ославна] Ц[ерковна] Р[ада] повертає право свяіценнослужіння.
[IX. Українське православне церковне братство “Церква Жива”
Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор благословляє заклад українського православного церковного братства “Церква Жива”, як об’єднання людей, повних віри й любови до української православної Церкви з метою апостольської діяльности на користь відродження Церкви і призиває на його працю Боже благословенство].
[IX.] Допомога голодним від Української церкви
[IX. Заслухавши доповідь протоієрея Степана Орлика-Волинського про тяжке становище голодних місцевостей, що потерпіли від неврожаю, і констатуючи, що голод охопив надзвичайно широкі простори як України, такі Росії, Всеукраїнський Православний Церковний Собор визнає необхідним яко мога прийняти участь в допомозі голодним братам, щоб врятувати їх від голодної смерті.
Для цього Всеукраїнський Православний Церковний] Собор ухвалив:
1. Утворити при Всеукраїнській] П[равославпйі] Ц[ерковній] Раді комісію допомоги голодним, [яка б розгорнула свою діяльність у всеукраїнському масштабі, з дозволу і за згодою органів державної влади].
2. Утворити на місцях при Церковних Радах постійні організації допомоги голодним з терміном діяльності на 7-8 місяців, власне до нового врожаю.
3. Закликати українські парахвії взяти на своє утримання можливу кількість голодних дітей, якщо в цьому виявиться потреба.
4. По всіх українських церквах встановити збирання грошових пожертв голодним.
[5. Доручити В.П.Ц. Раді ск. іасти план організаційного провадження справи допомоги голодним від української Церкви.]
6. Звернутись з відозвою [від імені Всеукр[аїнського] Прав[ославного] Собору] до української віруючої людності і закордонних братів-українців в Америці, власне в Канаді, і на Далекому Сході і прохати їх своїми пожертвами піти назустріч організації допомоги голодним.
[XI. Про засоби та кошти на утримання працьовників від Української церкви та органів керівництва Церквою [4]
Задля забезпечення регулярного постачання коштів і матеріальних засобів, необхідних для церковного життя українскої автокефальної Церкви, Церковний Собор визнає необхідним:
1) Скасувати щомісячний внесок від парахвій в розмірі 5 % з загальних прибутків за попередній місяць, що встановив Церковний Собор Київщини.
2) Встановити, що парахвії їх об’єднання самі визначають розмір можливої пожертви на загально-церковні потреби і щомісячно через повітові або губерніяльні Церковні Ради надсилають свої пожертви до скарбниці В.П.Ц.Р.
Що в кожній парафії улаштовуються постійні збірки пожертв, а саме:
а) в фонд на загально-церковні потреби в розпорядження В.П.Ц.Р.
б) На організацію церкви – з якого 70 % надсилається до скарбниці В.П.Ц.Р.. а 30 % – в розпорядження волосного і повітового парафіяльних об’єднаннів на ріжні потреби церковного характеру.
в) На переклад богослужбових книжок на українску мову в розпорядження В.П.Ц.Р.
г) одноразові пожертви – грішми й харчовими продуктами і т. ін. – в розпорядження В.П.Ц.Р.
3) Повітові і Волосні Церковні Ради поширюють правдиві інформації серед православної українскої церковної людності про фінансовий стан нашої Церкви.
4) У всіх церковних об’єднаннях парафій повинно провадитись рахівництво і докладна відчитність в справах руху церковних коштів.
5) В парафіях і їх об’єднаннях утворюються постійні контрольно-ревізійні комісії, які не менш трьох разів на рік роблять докладну ревізію по документах.
6) Всі видатки церковних сум провадятея виключно по постановах або резолюціях виконавчих органів. Видаткові ордери підписуються Головою Ради чи його заступником, завідуючим грошовими справами Ради чи відповідальним бухгалтером.
7) Доручити В.П.Ц.Р. виробити інструкцію для рахівництва й запису майна.
8) Визнати бажаним можливо більшу знижку вартості церковної літератури, маючи на увазі, що це сприятиме більшому припливу пожертв на задоволення потреб нашого церковного життя.
9) Місцеві церковні об’єднання парафій вживають найрішучиших заходів до того, щоб всі боргівники скарбниць різних органів нашої Церкви у свій час повертали борги].
Ф. 3984. – Оп. 3. – Спр. 105. – Арк. 47 – 53 зв. Машинопис, правлена копія, згасаючий текст, багато внкреслень.
Примітки
4. Цей розділ у друкованому варіанті “Діянь” відсутній.
Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 395 – 400.