Фрідріх фон Фабрицій (1710-1714 рр.)

Луняк Є.

З листів Фрідріха-Ернста фон Фабриція [262] за 1710-1714 рр., опублікованих французькою мовою в 1760 р., про українські справи

Р. 10. – Петроварадин (Petrovaradin), або Петервардейн (Peterwardein), 12 червня 1710 р.: «До сьогоднішнього дня його величність не мав потреби у грошах, Мазепа, помираючи, залишив 80 тисяч золотих дукатів, якими король і скористався, також і Великий Правитель, хоча й подарував йому багатьох коней, додав до цього ще й 20 тисяч».

Р. 16. – Бендери, 4 липня 1710 р., барону Герцу, особистому раднику його високості герцога голштинського про очікування того, що «Оттоманська Порта віддасть наказ хану піти до України з 150- чи 200-тисячним військом, як татарським, так і козацьким. Я сумніваюся, що король очолить цю армію».

Р. 18. – Бендери, 19 липня 1710 р. Йому ж про виготовлення прапорів з емблемами корони та Карла ХІІ. «Гадають, що це для козацького воєначальника (pour le Feldherr des Cosaques)» [зрозуміло, що йдеться про Орлика – Є. Л.].

Р. 22. – Бендери, 14 (24) липня 1710 р.: про підготовку Оттоманської Порти до війни з московським царем, спорудження «військових складів на кордонах, щоб підтримувати величезне турецьке військо. Татарський хан, а також козаки запорозькі та донські залишаються готовими за першим же наказом проникнути до Польщі. Я вчора побував вперше у хана татар. Це поважний старець, який має гарний розум і багато знань, як для татарина. Він здійснив багато походів проти християн і брав участь у знаменитій облозі Відня».

Р. 48. – Бендери, 12 лютого 1711 р. Його високості єпископу Любекському, герцогу голштинському Християну-Августу Гольштейн-Готторпському (1673-1726): «11 лютого київський воєвода [Юзеф Потоцький – Є. Л.] вирушив звідси, так само як і молодший син татарського хана на ім’я Султан-Мехмет-Гірей, маючи під своїм керівництвом 4 000 поляків і 12 000 козаків на чолі з їхнім гетьманом Орликом (Hettman Orlik) та близько 40 000 татар. Вони увійшли до Польщі з боку Рашкова (Raskow), що неподалік Каменки (Haminick), й минули вже Брацлав (Braslow). Вони переслідують московитів, які відступають до Києва (Kiow), щоб приєднатися до основних армійських сил. Час їм сприяє, оскільки крига не розтане ще впродовж шести тижнів».

Р. 53. – Бендери, 26 лютого 1711 р. барону Герцу: «Новини тут такі: наш авангард, тобто татарський хан увійшов до Московії з 180 тисячами чоловік 15 днів тому. Київський воєвода, великий козацький генерал на ім’я Орлик (le Grand General des Cosaques, nommé Orlik) та син хана проникли до Польщі. Полковник Цюліх і 30 шведських офіцерів

Р.54. – супроводжують їх. Погода їм дуже сприяє, бо шість тижнів не тане крига. Ці люди настільки пристосовані до холоду, що юний султан навіть розбиває табір на ніч, не напинаючи наметів, а якщо якийсь молодий татарин скаржиться на мороз, його розігрівають ударами канчуків (on le chauffe à coups de Kantchuch)».

Р. 57. – Бендери, 6 (17) квітня 1711 р., барону Герцу про повернення татарського хана, який «захопив багато міст» і «забрав щонайменше 10 тисяч бранців, які всі стануть рабами».

Р. 69. – Бендери, 28 червня 1711 р., про початок російсько-турецької війни: «Незабаром ми зможемо побачити відкриття театру бойових дій, пов’язаних з облогою Києва, що очікується після походу в Україну».

Р. 72. – Бендери, липень 1711 р., барону Герцу: «Не минає майже жодного дня, щоб козаки

Р. 73. – та татари не приводили бранців, і особливо багато коней».

Р. 91. – Константинополь, 19 лютого 1712 р., пану барону Герцу: «Весь світ здивований [поверненням туркам Азова та зруйнуванням Таганрога Петром І – Є. Л.], що прагнучи цього такий довгий час, цар мав слабкість повернути ці міста в той час, коли можна було й без цього укласти мир, тим більше, що ці міста будуть зайняті, без сумніву, на багато років силами османів. Посли Англії та Голландії роблять великі зусилля, щоб змусити Порту задовольнитися цим, не наполягаючи, як вона це робить, на поверненні всієї України козакам».

Р. 94. – В тому ж листі, згадка про турецьку вимогу до царя про «повернення всієї України по той і по цей бік Дніпра козакам і повну евакуацію з Польщі, не втручаючись у справи та інтереси короля Августа».

Р. 96. – Там само, згадка про те, що «московити не повернуть всієї України, яка включає в себе Київщину, Чернігівщину і т. д.» (les Moscovites ne rendent toute l’Ukraine, y compris Kiovie, Czernikowie &c.).

Р. 98. – Константинополь, 24 лютого 1712 р.: згадка про те, що, за вимогами Прутського миру, «московити погодилися, всупереч всім очікуванням, на повернення Азова та зруйнування Таганрога (але навряд чи віддадуть всю Україну козакам, як на цьому вкрай наполягає турецький імператор)».

Р. 108. – Константинополь, 23 квітня 1712 р. Згадка про ці ж самі вимоги у російсько-турецьких мирних переговорах.

Р. 120-126. – Константинополь, 5 червня 1712 р. Текст мирного договору між Портою та московським царем від 16 квітня 1712 р.

Р. 279. – Адріанополь, 6 жовтня 1713 р. Згадка про сварку між поляками та московитами за «шматок України, який належить Речі Посполитій, але узурпований московитами».

Р. 288. – Адріанополь, 12 листопада 1713 р.: «Кажуть, що Порта відмовиться від претензій на Україну».

Fabrice Friedrich Ernest von. Sejour du roi de Suede a Bender; ou Lettres de Mr. Le Baron de Fabrice, pour servir d’eclaircissement a l’histoire de Chatles XII. – Hambourg: Chez Chretien Herold, 1760. – VI+343 p.

Примітки

262. Фрідріх-Ернст фон Фабрицій (1687-1750), голштейн-готорпський посол у ставці Карла ХІІ в Бендерах.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 242 – 244.