П’єр Массюе (1733)

Луняк Є.

З «Історії королів Польщі»
П’єра Массюе [314] (1733)

Про володіння польських королів

Р. 2. – Вона [Польща – Є. Л.] володіла також раніше князівствами Смоленським, Сіверським і Чернігівським, які нині захоплені московитами, а також Поділлям з Україною, що зараз під турками [315].

Р. 18. – Чорна Русь була колись в залежності від тієї великої країни, котру називаємо Руссю, з якої царі московські володіють сьогодні найбільшою частиною, що називаємо Білою Руссю, щоб відрізнити її від іншої. Чорна Русь межує з Литвою на півночі, відділена горами від Угорщини та Трансільванії на півдні. Вона досягає Волині та Поділля на сході, а Малопольщі на заході. Колись вона мала своїх осібних правителів, які вели часті та безперервні війни з Польщею. Однак Казимир Великий її повністю завоював і перетворив на провінцію Польського королівства. Львів є її столицею, названий так на ім’я свого засновника руського князя Лева (Leon Duc de Russie). Він укріплений двома замками, один з яких знаходиться всередині міста, а інший розташовано на узвишші поряд з ним. Це місто славиться своєю торгівлею, а також воно є місцем перебування

Р. 19. – архієпископа, який також є митрополитом всієї Русі.

У цьому місці є велике число грецьких схизматиків, які також мають тут свого архієпископа, так само, як і вірмени. Русь включає три воєводства, які мають свої назви від трьох найголовніших міст – Львова (Leopol), Холма (Chelm) та Белза (Belcz). Останнє місто розташовано в долині. Воно має замок, оточений глибокими болотами.

Покуття (la Pokutie) є маленькою провінцією, що підпорядкована Львівському воєводству. Воно було продане полякам з містами Снятин і Коломия Олександром, воєводою Валахії, за 500 унцій срібла. В якості столичного міста вона має Галич (Halicz) на Дністрі, де є соляна шахта, з якої польський король отримує дохід. Людовік, король Польщі та Угорщини перевів сюди у 1375 р. львівського архієпископа, прагнучи приєднати до Угорщини Русь, Поділля та Покуття. Однак вся польська знать повстала проти цього наміру. Архієпископ залишився у Львові…

Р. 24. – Верхня Волинь поширюється від Полісся (la Polesie) на півночі до Верхнього Поділля на півдні, від Нижньої Волині на сході до Чорної Русі на заході. Її найголовнішими містами є Луцьк (Luzuc), єпископальне місто на річці Стир, і Кременець (Kremeniec), який стоїть на пагорбі на березі річки Іква у 8 льє від Луцька на південь.

Нижня Волинь також раніше належала Польщі до 1673 р, коли турки заволоділи нею, рівно як і Поділлям, захопивши найголовніше місто Кам’янець (Kaminiek). Ця остання провінція була відторгнена у Польщі разом з іншою провінцією – Україною. Дане королівство через це було вкрай ослаблене. Ці дві провінції, без перебільшення, були найродючішими й займали весь широкий простір Поділля та особливо України, земля якої була такою жирною, що ніколи не потребувала додаткового здобрювання гноєм. Тут можна було сіяти лише раз на два роки, й цього було цілком достатньо,

Р. 25. – щоб збирати щорічний врожай зерна. Спаржа тут росте навіть на диких полях. Без цього було б дуже важко їх обробляти. Ліси тут сповнені фруктових дерев, плоди яких мають вишуканий смак. Україна виробляє, крім цього, також дуже багато селітри для виготовлення пороху, якого Польща потребує більше, ніж будь-яка інша країна. Дивлячись на це, можна судити про ті збитки, яких зазнали поляки, втративши цю провінцію, котра сягала на сході Чорного моря, на заході – Волині, ні півночі – Московії, та Малої Татарії й Молдавії на півдні.

Про Богдана Хмельницького

Р. 388. – Польський шляхтич Чаплинський (Czaplinsky) спалив кілька млинів, які Хмельницький (Chmielinski), їхній [тобто козацький – Є. Л.] генерал, побудував з дозволу короля, згвалтував його дружину та вбив, зрештою, його сина…

Р. 390. – Його [Хмельницького – Є. Л.] батько, який мав литовське походження, переїхав до України; татари, роблячи набіг на цю провінцію, забрали їх обох у неволю. Батько там і помер, а син, викуплений матір’ю,

Р. 391. – повернувся до рідної країни, щоб привести до ладу маєток, який залишився від його батька поблизу міста Чигирина. Він приєднав до нього кілька сусідніх земель, які не оброблялися й були покинуті, чи то через смерть, чи то через забрання в полон їхніх власників. Чаплинський, королівський намісник цього міста, також волів захопити ці землі…

Р. 392. – Хмельницький під час міжкоролів’я захопив місто Бар на Поділлі і,

Р. 393. – щоб показати свою відданість рідній релігії, завдяки якій його й було обрано начальником, він змушував католицьких священиків одружуватися зі своїми прихожанками та жити за звичаями грецьких схизматиків. З тим же запалом він змушував охрещуватися євреїв і позбавляв життя тих, хто відмовлявся це робити.

[Massuet Pierre] Histoire des rois de Pologne, et du gouvernement de ce Royaume; où l'on trouve ce qui s'est passsé de plus remarquable sous le règne de Frédéric Auguste et pendant les deux interrègnes. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1748. – 2e édition. – T. I. – ХІІ+455+24 р.

Примітки

314. П’єр Массюе (1690-1776), історик, колишній чернець-бенедиктинець, що переїхав з Франції до Голландії, де навернувся у протестантизм, оселився в Амстердамі й зайнявся тут науковою та викладацькою діяльністю.

315. Автор подає застарілу інформацію, щодо турецьких володінь в Україні.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 295 – 297.