Час написання книг Л.М.Гумільова

Жарких М.І.

Щоб з’ясувати послідовність роботи Л.М.Гумільова над теорією етногенезу, треба встановити час написання праць, оскільки, як ми вже встановили, не завжди можна довіряти тим даним, які подають видавці. Для цього я розробив спеціальну методику, яка може бути застосована і в інших випадках.

Методика ґрунтується на аналізі наукового апарату книги. Для цього складається таблиця (для більшої зручності я організував її у вигляді невеликої бази даних), у яку занесено роки публікації праць, на котрі є посилання в науковому апараті книг Гумільова. Кожне посилання заноситься окремо, тобто 20 посилань на одне джерело відповідатимуть 20 рядкам таблиці. Потім записи таблиці групуються по роках публікації і виконується підрахунок кількості записів в групах. За результатами підрахунків будуються діаграми в координатах "рік публікації – число посилань". Я спеціально зупиняюсь на описі методики, щоб не склалося враження, буцімто діаграми намальовані за подихом натхнення. Ми ж займаємось наукою, а не гуманітаристикою.

Результати вивчення розподілу років публікації джерел представено на діаграмах (малюнки 19 – 26).

Малюнок 19. "Хунну": розподіл посилань

Різкий максимум в 1950 році вказує на основне джерело праці: Бичурин Н.Я. Собрание сведений о народах, обитавших в Средней Азии в древние времена. – М.: 1950 г., тт. 1 – 2.

Малюнок 20. "Давні тюрки": розподіл посилань

Праця ґрунтується на 6 джерелах:

1 – Иакинф [Бичурин] История Тибета и Хухунора. – Спб.: 1833 г., т. 1;

2 – Julien S. Documents historiques sur les Tou-kiue. – Journal Asiatique, 1864, t. 3, 4;

3 – Chavannes E. Documents sur les Tou-kiue occidentaux. – Сборник трудов Орхонской экспедиции, 1903 г., т. 6;

4 – Грумм-Гржимайло Г.Е. Западная Монголия и Урянхайский край. – Лг.: 1926 г., т. 2;

5 – Бичурин (як вище);

6 – Liu Mau-tsai Die chinesischen Nachrichten zur Geschihte der Ost Turken. – Wiesbaden, 1958, Bd. 1 – 2.

Малюнок 21. "Пошуки вигаданого царства": розподіл посилань

Основні джерела:

1 – Сокровенное сказание / пер. С.А. Козина. – М.: 1941 г.;

2 – Слово о полку Игореве. – М.: 1950 г.

Малюнок 22. "Хунни в Китаї": розподіл посилань

Основні джерела:

1 – Mailla J. Histoire generale de la Chine… – Paris ; 1777;

2 – Иакинф (як вище);

3 – Wieger L. Textes historiques. – Hien-Hien: 1905;

4 – Бичурин (як вище);

5 – Шан Юэ Очерки истории Китая.- М.: 1959 г.

Малюнок 23. "Етногенез та біосфера Землі": розподіл посилань

Нема основного джерела.

Малюнок 24. "Географія етносу в історичний період": розподіл посилань

Нема основного джерела.

Малюнок 25. "Тисячоліття довкола Каспію": розподіл посилань

Основне джерело – Иордан История готов. – М.: 1960 г.

Малюнок 26. "Давня Русь та Великий степ": розподіл посилань

Основні джерела:

1 – Повесть временных лет. – М.: 1950 г.;

2 – Артамонов М.И. История хазар. – Лг.: 1962 г.;

3 – Гумилёв Л.Н. Поиски вымышленного царства. – М.: 1970 г.

Але ці діаграми – тільки проміжний етап узагальнення. Мета науки – отримання нового знання. Для цього діаграми треба класифікувати і обробляти. Їх можна розділити на три групи: 1) такі, що не мають виразного головного максимума; 2) такі, що мають один виразний максимум; 3) такі, що мають декілька виразних максимумів. Ці виразні максимуми відзначено у підписах до діаграм, і там відзначено, з якими джерелами пов’язані ці максимуми. Далі наукова (а не гуманітарна) історіографія мала б вивчати відносну вагу кожного джерела, але ми цим займатись не будемо. Наша мета – встановити час написання книг.

Як же використати ці дані для встановлення часу написання творів?

Написання наукової праці відбивається у створенні наукового апарату; в міру того як вчений працює над темою, він залучає все нові і нові праці колег; припинення залучення нових праць означає закінчення роботи над книгою. Але краще, на мій погляд, характеризувати закінчення роботи над книгою не роком останнього посилання, а процентною точкою розподілу числа посилань по роках.

Для цього згадаємо, що таке процентіль. Процентіль – це точка на осі розподілу, зліва чи справа від якої знаходиться певний процент загальної маси розподілу. В даному конкретному випадку я визначаю 98-% точки розподілу числа посилань по роках публікації (ця точка означає, що 98 % загального числа посилань дано на праці, опубліковані до вказаного року, 2 % – на праці, опубліковані пізніше).

Я вважаю за показову 98-% точку (хоча можна було б використати і рівні 95 чи 99 %). Цей рівень дозволяє розділити період активного писання книги і період дописування чи доопрацювання (надто яскраво різниця відчутна у випадку з "Етногенезом": готуючи працю до друку, автор додав кілька посилань на новіші праці, аж до 1984 року, але ці посилання здебільшого знаходяться в кінці глав, вони не були вирішальними під час написання цих глав).

Таблиця 12. 98-% точки розподілу числа посилань.

Із таблиці видно, що загалом книги Гумільова йшли до друкарні негайно по закінченні їх автором (інтервал у 2 – 3 роки між закінченням праці та її виданням у докомп’ютерну добу слід вважати нормальним). Виняток становить лише "Етногенез та біосфера Землі", який чекав на видання 10 років.

Із таблиці видно лукавство петербурзьких видавців "с большой дороги": розподіл посилань у книзі "Хунну" чітко показує, що вона написана до 1959 року, а видання 1993 р. є спотворенням авторського тексту.