Статті 1980-х років
Жарких М.І.
В 1987 році з надр апарату Академії наук СССР випірнув на світ божий ще один маленький шедевр погромно-аналітичного стилю – довідка комісії відділення історії для ЦК КПСС про історично-етнологічні праці Гумільова [8]. В довідці відзначено, що погляди Гумільова викладено в його статтях та в депонованому рукописі "Етногенез і біосфера" (правильно назвати його автори не зуміли – безсумнівно, ні в кого з них копії рукопису не було). Там наші автори вичитали таке:
"Етноси представляються Гумільову не соціальними, а біологічними категоріями, підрозділами біологічного виду Homo sapiens, які виникли в результаті пристосування груп людей (як популяцій тварин) до певних природних умов […]
Кожен етнос органічно пов’язаний з певним генофондом пасіонаріїв, тому етноси розглядаються як біологічно несумісні один з одним […]
Етнічно мішані шлюби дають буцімто нежиттєздатне в генетичному відношенні потомство […]
В роботах Л.М.Гумільова немало необґрунтованих, парадоксальних висновків, опертих не на аналізі джерел, а на 'нетрадиційному мисленні', стремлінні протиставити свої погляди 'офіційним' точкам зору. Такою є ідея про несподіване зникнення (затоплення) Хозарії, хоча такої біди не було, вона не відбита ні в яких матеріалах, ідея про активну агресивність Русі по відношенню до половців, які страждали від руських набігів [… с. 85; підкреслення мої – М.Ж.]
Методологічно невірні побудови Л.М.Гумільова небезпечні серйозними ідеологічними і практично-політичними помилками. Вони органічно пов’язані з уже давно викритими буржуазними теоріями географічного детермінізму, соціального дарвінізму і геополітики, з ідеалістичною теорією 'героїв і натовпу', з націоналізмом і расизмом […]
Ідеї Ю.М.Бородая [9], як і ідеї Л.М.Гумільова, на якого він посилається, об’єктивно змикаються з ідеями тих, хто виступає за політику апартеїду і за збереження 'чистоти крові' [с. 86]".
Малюнок 13. Комісія Академії наук розглядає праці Гумільова
(з картини невідомого художника)
Цей шедевр підписали п’ятеро науковців у цивільному: члени-кореспонденти АН СССР І.Д.Ковальченко, А.П.Новосельцев, доктори історичних наук В.І.Козлов, С.А.Плетньова, П.І.Пучков. Порівняння цього тексту з попереднім достатньо переконує нас, що безпосереднім автором був Козлов. Вся ця довідка є нещадним перекрученням дійсних поглядів Гумільова (особливо яскраві приклади того, чого Гумільов не говорив і що йому приписують фахівці "с большой дороги", я сам підкреслив у вищенаведеній цитаті). В складі комісії було два хозарознавці – Новосельцев і Плетньова. Вище ми розглядали їх оцінки хозарознавчих праць Гумільова і бачили, що гіпотеза про затоплення Хозарії ними в наукових публікаціях не критикувалась і не спростовувалась. Тільки коли дійшло до доносу в ЦК КПСС, наші герої прозріли: та це ж не відбито в "матеріалах". Даруйте – це брехня. В книзі Гумільова "Відкриття Хозарії" дуже чітко показано, де саме в зоні затоплення дельти Волги він знайшов хозарські залишки. Інша справа – чи мало це затоплення вирішальне значення (це ми вже розглядали вище).
Щастя для Гумільова, що він мешкав у Ленінграді. В Україні його з такою характеристикою давно б запроторили в "буржуазні націоналісти".
В 1988 р. про своє нерозуміння теорії Гумільова заявив Н.О.Хотинський:
"Не треба впадати у крайність, біологізуючи процеси, які мають яскраво виражене соціальне забарвлення. По цьому шляху йдуть ті, хто намагається порівняти простежені в історії підйоми та спади у розвитку окремих народів з еволюцією індивідуального живого організму, яка обмежена схемою 'народження – розквіт – плодоносіння – смерть' [так думали ібн Хальдун, М.Я.Данилевський, Л.М.Гумільов…] Розквіт давніх племен і народів повинен визначатись не за фізіологічною потугою людей та їх об’єднань, а за їх внеском в розвиток цивілізації […] Абсурдно вважати, що монголо-татарські, фашистські нашестя відносяться до періодів розквіту держав, що їх породили" [10].
Знайомство з критикою Козлова, як не дивно, сприяло не кращому, а ще гіршому розумінню ідей Гумільова. Хотинський прийняв форму за зміст, оболонку думки – за саму думку. Подібність історичного циклу народу та рослини є зовнішньою аналогією, яка не торкається суті двох аналогічних процесів. Гумільов цілком добре пояснив, що для кожної фази етногенезу є внутрішні причини в самому етносі, а Хотинський чомусь вирішив, що він виводить зміну фаз за аналогією з рослиною. Дива, та й годі!
Примітки
[8] Текст довідки: Источник, 1995 г., № 5, с. 85 – 86.
[9] Йдеться про статтю: Бородай Ю.М. Этнические контакты и окружающая среда. – Природа, 1981 г., № 9.
[10] Хотинский Н.А. Ковыль-трава на Куликовом поле. – М.: Мысль, 1988 г., с. 77 – 78.