Осокорянський або Микільський острів

Парнікоза І.Ю.

Микільський або Осокорянський острів згадується у 1538 р. разом з сусідніми дрібнішими островами, як той що був переданий Видубицькому монастирю (Климовський, 2002). Імовірно, йдеться про великий острів, який до 1870 р. існував на руслі Дніпра навпроти села Осокорки. Фактично він являв собою низку мілин, які тягнулися від сучасного Венеціанського острова, який тоді був фрагментом лівого берега, через сучасні острови Малий та острів Великий Південний на південь до історичного гирла Либіді біля Лисої гори. Імовірно, його, разом з двома іншими розташованими нижче з боку правого берега на руслі островами (на плані 1799 р. безіменні), в середині ХІХ ст. перераховували в якості Галерних островів з номерами (Голованов, 2002). Протока, що відділяє Микільський (Осокорянський острів) згідно плану 1799 р. називалася Річище і являла собою діюче русло Дніпра, середня частина, якого імовірно влітку пересихала та перекривалася мілиною. На даному плані на Осокорянському острові зазначено деревну рослинність. Після будівництва дамб Дарницького залізничного мосту головне річище Дніпра пройшло через старицю в центральній частині острова і відділило його північну частину від більшої південної. Ця більша південна частина разом з іншими двома Галерними островами утворила сучасний Покал та Галерний острів. Натомість залишки північної частини цього острова довгий час являли собою єдиний піщаний масив, який на мапі 1914 р. позначений як острів Верби. В 1970-х рр. острів Верби перетворився на групу островів Малий та острів Великий Південний.