Урочище та затока Берковщина — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Берковщина»

Парнікоза І.Ю.

Об’єкт включає затоку Берковщина та прилеглу берегову паркову зону в адміністративних межах Дарницького району Києва.

Сучасна затока Берковщина (50.407088, 30.603023) — це поглиблена гідронамивом одна з колишніх дніпрових проток. Станом на 1799 р. село Осокорки на мапі розділене протокою, яка впадала в річку Дніпро приблизно в місці сучасної затоки Берковщина, на дві частини — на півночі «деревня Осокорки», на півдні — «село Осокорки». Наприкінці ХІХ ст. тут лежав ланцюжок вузьких (до 70 м) озер-стариць. Затока розширена до сучасного вигляду (довжина 1 км, ширина до 400 м) на зламі 1950–60-х рр., коли розбудова позняківської промзони потребувала видобутку піску. Наприкінці 1970-х рр. тут засновано 7-му базу відстою моторних човнів. Про яхт-клуб тут загадано вперше у міському довіднику 1989 р. (Вакулишин, 2014).

Наразі в урочищі зберігся комплекс заплавної рослинності, зокрема фрагменти галерейних вербових лісів, фрагменти старовікових осокорників з тополі чорної (Populus nigra). Тут також зростають абрикос (Armeniaca vulgaris), в’яз гладенький (Ulmus laevis), тополя чорна (Populus nigra), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) та клен американський (Acer negundo), а також зустрічаються зарості аморфи кущової (Amorpha fruticosa) та шелюги (Salix acutifolia). Поширеною є ліана дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta).

Травостій цих деревостанів дуже різноманітний, так як він включає представників різних угруповань, а також заносні види. Зокрема, тут поширені холодок лікарський (Asparagus officinalis), в’язіль різнобарвний (Securigera varia), люцерна серповидна (Medicago falcatа), череда листяна (Bidens frondosa), хондрила ситниковидна (Chondrilla juncea), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), молочай лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), м’яточник чорний (Ballota nigra), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara), дивина звичайна (Verbascum phlomoides) та борошниста (V. lychnitis), хвощ польовий (Equisetum arvense), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), деревій звичайний (Achillea millefolium), полин гіркий (Artemisia absinthium), дніпровський (A. campestris) та звичайний (A. vulgaris), енотера дворічна (Oenothera biennis), подорожник великий (Plantago major), гірчак перцевий (Persicaria hydropiper), спориш (Polygonum aviculare), щавель горобиний (Rumex acetosella), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), морква дика (Daucus carota), жовтець повзучий (Ranunculus repens) та чистотіл звичайний (Chelidonium majus).

В урочищі на північ від затоки Берковщина збереглися ділянки псамофітної (пісколюбної) рослинності, у складі флори яких трапляються костриця Бекера (Festuca beckeri), полин гіркий (Artemisia absinthium), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), козельці українські (Tragopogon ucrainicus) — вид, внесений до Європейського Червоного списку 1991 р. (Европейский Красный список.., 1992), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), мильнянка лікарська (Saponaria officinalis), смілка татарська (Silene tatarica), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), буркун лікарський (Melilotus officinalis), холодок лікарський (Asparagus officinalis), в’язель різнобарвний (Securigera varia), осока лігерійська (Carex ligerica) та дивина звичайна (Verbascum phlomoides).

Всі форми псамофітної рослинності чутливі до витоптування та інших форм рекреаційної діяльності, а також надмірного засипання піском та заростання наступними в ряду сукцесії рослинними угрупованнями. Вони знищуються також внаслідок добування піску та забудови місцезростань. Зважаючи на це, вони перебувають під охороною Оселищної Директиви ЄС. Зокрема, перебувають під охороною піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії — код 6120 та остепнені луки — код 6210 (Siedliska — Przewodnik metodyczny).

У складі вологолюбної та прибережно-водної рослинності виявлено наступні види: вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), жовтець повзучий (Ranunculus repens), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus), леерсія рисовидна (Leersia oryzoides), катаброза водяна (Catabrosia aquatica), ситняг болотяний (Eleocharis palustris), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), рогіз широколистий (Typha latifolia), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), стрілолист (Sagittaria sagittifolia) та щавель прибережний (Rumex hydrolapathum).

Тут також виявлено цікавий вид піонерних алювіальних угруповань — смикавець бурий (Cyperus fuscus). Ці угруповання дуже чутливі до антропогенного пресу (Matuszkiewicz, 2008). Алювіальна рослинність охороняється також на міжнародному рівні, зокрема європейсько-сибірські низькорослі однорічні земноводні угруповання (за винятком угруповань ситнику жаб’ячого) за участю смикавцю бурого — С 3.51 охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції, тоді як алювіальна рослинність загалом охороняється Директивою з охорони біотопів Європейського Союзу — код угруповання 3270-1 (Siedliska — Przewodnik metodyczny, Тлумачний.., 2017).

В складі водної рослинності виявлено представників раритетної фракції флори: глечики жовті (Nuphar lutea) — охороняються на території Києва рішенням Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…) та водяний горіх плаваючий (Trapa natans), включений до Червоної книги України (2009а). В складі водної рослинності відмічено також такі рослини: кушир занурений (Ceratophyllum demersum), ряска мала (Lemna minor), різуха велика (Najas major), рдесник гребінчастий (Potamogeton crispus) та пронизанолистий (P. perfoiliatus).

На території об’єкту наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою Європейського союзу: вербові та тополеві ліси, псамофітні комплекси, алювіальна та водна рослинність (Siedliska — Przewodnik metodyczny; Тлумачний.., 2017).