1.2.4. Лейтмотив дзеркала
Баняс Наталія
Лейтмотив дзеркала також представлений у романі «Книга ночей». Насамперед він пов’язаний з образом Віктора-Фландрена, який після знайомства з вовком у дикому лісі перероджується, сам не знаючи про це, і з того часу не бачить свого відображення в дзеркалі: «Але не встиг він піднести його до очей, як скло раптом потемніло й затуманилось, ніби позбулось амальгами. Віктор-Фландрен поклав його на стіл. Віднині і до самої смерті йому не таланило побачити себе у дзеркалі, і лише погляди інших людей повертали йому його образ» [203, с. 75]. Містична колізія втрати власного відображення у дзеркалі у даному разі наголошує надприродні властивості Віктора-Фландрена, якого всі вважатимуть перевертнем. Своє відображення він знаходить в очах інших людей, зокрема в очах закоханої в нього Мелані. Тож він може побачити себе лише в Іншому і таким, яким його бачить Інший. Втрата такого свого відображення в Іншому є трагедією для Віктора-Фландрена: «Тіло Мелані видавалось дзеркалом, що подвоїло одну дитину, і Віктор-Фландрен машинально пошукав у ньому очима власне відображення. Але наштовхнувся на таку саму матову непрозорість, яку зустрічав у будь-якому дзеркалі…» [203, с. 89].
Лейтмотив дзеркала в романі не зазнав активних модифікацій, він відтворюється в тексті без будь-яких змін, без семантичного розвитку, його функція полягає в «нагадуванні» містичної чаклунської природи Віктора-Фландрена. Отже, його функція – індивідуалізувати постать Віктора-Фландрена за тією ознакою, якої не має жоден з мешканців околиць, ознакою, яка відкриває в його постаті зримий зв’язок з містикою, з потойбіччям, з таїною світу й людського духу. Містифікація образу Віктора-Фландрена здійснена письменницею кількома способами, де втрата дзеркального відображення є одним з них. Всі повідомлення про винятковість, про містичний характер його людської природи приходять до читача у вигляді лейтмотивів, мотивів, міфологем і тому подібних невеликих тематичних елементів тексту. Основний тематичний розвиток зовсім не містить навіть спроб містифікації тексту, тема долі людини та війни розвивається поза спробами містифікації, часом вражаючи грубими зображеннями та відвертим змалюванням людських мук, покаліченої плоті тощо. Простором містики лишається лише другий текстовий ряд – лейтмотиви.