2. Конструювання втаємничених сенсів буття через лейтмотиви в романі Сильві Жермен «Бурштинова ніч»

Баняс Наталія

Роман «Бурштинова ніч» (1987) характеризується частим злиттям семантики різних лейтмотивів, заявлених у «Книзі ночей». Зокрема лейтмотиви крику, мовчання, книги, сну, крові, витлумачувані в єдиній семантичній площині, відкривають роман: «Книга оберталась в крові та попелі, ніби сновидець в чаді божевільного сну. Книга поставала в пустельному світі, придавленому небом, яке упало низько й тяжко, ніби поранений на землю, яку не впізнає, бо був кинутий на неї з великою силою. Книга імен, що перебувають у забутті, в мовчанні – книга імен, що перетворилися на крики» [204, с. 9]. Поетика цього роману базується на своєрідному перевтіленні раніше задекларованих словесних формул, трансформації лейтмотивів, заявлених у «Книзі ночей», часто з їхнім наступним ускладненням, з підсиленням містичного змісту через загострення якогось вагомого компоненту. Тож наведена цитата є зразком семантично зрощених мотивів, які постають як єдине ціле і неодноразово виринають у тексті, створюючи ефект присутності всесвіту, або навіть ефект поглинання всесвіту безмірною душею персонажа.