1.2.5. Лейтмотив краси

Баняс Наталія

Лейтмотив краси у романі «Книга ночей» підсилюється при зображенні війни та весільної процесії Марго. Містифікація краси відбувається суто на змістовному рівні, постійно проноситься думка про випадковість краси у нашому світі, хоча при цьому вона високо цінується як явище рідкісне й цінне: «…Радість, так само, як і краса, настільки рідкісні і тимчасові гості в цьому світі, що потрібно уміти їх уславити, нехай хоча б на один день…» [203, с. 186]. Поява Марго, вбраної у весільну сукню, переконує присутніх, що щасливий момент появи краси в людському світі нарешті настав: «…Всім справді здалось, ніби краса і радість зійшли в цей світ…» [203, с. 186]. Але в романі краса завжди зазнає поразки, від Марго втікає наречений, і вона перетворюється на божевільну; світ не ладен утримати красу в своїх обіймах.

Концепція краси в романі сформульована так: «…Краса, як і любов, завжди хоче повернутися назад і досягти свого апогею. І обидві зберігають від дитинства веселу, безтурботну чарівність, пристрасть до гри, мистецтво зваблення й відсутність докорів совісті» [203, с. 118]. У душі Віктора-Фландрена краса залишила гіркотний слід, як і радість, обидві своєю нетривалістю зранили його серце. Тому красу він іноді бачить гнівною і не довіряє їй. Навіть спостерігаючи красу власної доньки Марго перед весіллям, Золота Ніч – Вовча Паща сприймає це, як своєрідну й нетривалу гру, але не стає на заваді жіночому щастю, всіляко сприяє доньчиним фантазіям. За логікою тексту, уявлення героя про красу стають домінантними, справджуються в ході становлення родини Пеньєлів.