Загальний хімічний склад вод

Мирослав Спринський, Марія Балучинська, Марія Пелипець

В результаті проведеного у 1995 – 1997 роках обстеження встановлено, що води Дністра характеризуються загальною мінералізацією в основному 269 – 529 мг/л та змішаним аніонним (з переважанням гідрокарбонатів або сульфатів) та катіонним (з переважанням кальцію, рідше магнію або натрію) складом (таблиця 14:5). Закономірностей щодо зміни хімічного складу вод з підвищенням загальної мінералізації не виявлено. Більшою мінералізацією відрізняються води Дністра в районі с.Тужанівці (971 мг/л) завдяки високому вмісту сульфатів і натрію, нижче с.Коропець (635 мг/л), та нижче впадіння Стрипи (751.2 мг/л). Води Дністровського водосховища є менш мінералізованими (293 – 400 мг/л), мають також змішаний іонний склад, але серед аніонів завжди переважає гідрокарбонат-іон, серед катіонів – кальцій (за винятком вод в районі с.Вовківці, на початку водосховища, де натрію (51 % екв) трохи більше, ніж кальцію (49 % екв), та в районі с.Рудківці – останній пункт випробування водосховища, де зафіксовано 44 % екв натрію, 29 % екв – магнію та 27 % екв – кальцію). Подібним складом і мінералізацією характеризується й Дністер після дамби Дністровської ГЕС : вода тут гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридна натрієво-кальцієво-магнієва з мінералізацією 390 мг/л. Ці результати заперечують поширену у Молдавії думку про те, що Україна “віддає” їм забруднену річку з підвищеною мінералізацією, і підтверджує великі можливості Дністра до самоочищення, оскільки основні забрудники Дністра на території України зосереджені в його верхів'ях. Наявність таких забрудників доводить проведене випробування природних та промислових стоків. Склад та мінералізація вод допливів Дністра та водосховища є досить різноманітними. Тут слід зауважити, що рр.Тисмениця (хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний натрієво-магнієво-кальцієвий склад при при мінералізації 604 мг/л) та Сівка (хлоридно-сульфатний натрієво-магнієвиий склад при мінералізації 2197 мг/л), очевидно, вже не можна вважати природними допливами, необхідно розглядати їх як водотоки, у формуванні хімічного складу яких чільне місце посідають техногенні фактори. Води решти річок-допливів характеризуються в основному змішаним аніонним (з переважанням гідрокарбонатів) та катіонним (з переважанням кальцію, рідше натрію) складом – рр.Коропець, Сурша, Тернава та мінералізацією 187 – 817 мг/л. Найменшою мінералізацією відрізняються рр.Стрвяж (312 мг/л), Стрий (281.4 мг/л), Свіча (187.4 мг/л), Лімниця (283 мг/л), Жван (279 мг/л) : підвищеною – рр.Луг (654 мг/л), Свірж (724 мг/л), Золота Липа (622 мг/л), Коропець (789 мг/л), Стрипа (758 мг/л), Мукша (614 мг/л), Тернава (674 мг/л). Це може бути пов'язане як з природними процесами (зміна літологічного складу порід, що дренуються, кліматичними умовами, тощо), так і з підвищеним техногенним навантаженням, зокрема сільськогосподарським та комунально-побутовим. Дієвість другої групи факторів може підтверджуватись тим, що для вод зазначених річок характерні дещо підвищені вмісти амоній-іонів (рр.Луг, Золота Липа), нітрит-іонів (рр.Луг, Свірж, Золота Липа, Коропець, Тернава).

Промислові стоки, що потрапляють до Дністра і випробувані у 1997 році, характеризуються різноманітним хімічним складом та мінералізацією від 475 до 3752 мг/л. Найменш небезпечними та близькими до природних за своїм хімічним складом та мінералізацією є стоки заводу ТОС; стоки з відстійників та канави Новороздільського комбінату хімічних добрив; з труби Жидачівського ЦПК (див. таблицю 14:5), хоча в аніонному складі трьох останніх домінує сульфат-іон, що не є природним для нормальних поверхневих вод. Значно небезпечнішими є стоки Новороздільського сірчаного та Калуського хімічного комбінатів. Заміряні дебіти цих стоків є досить великими (див. таблицю 14:4), відповідно, суттєвим є їх вплив на формування хімічного складу басейну р.Дністер. Найбільш показовими в цьому відношенні є рр.Сівка та Тисмениця, які повністю втратили свій первинний вигляд. Сам Дністер теж зазнає суттєвого антропогенного впливу. Так, якщо вода Дністра в районі с.Чайковичі характеризується мінералізацією 269 мг/л, то нижче, після впадіння Тисмениці (яка попередньо зливається із відносно чистою Бистрицею і, відповідно, розбавляється) – 519 мг/л, а в с.Тужанівці, після Нового Роздолу – 970 мг/л. Мінералізація зростає тут за рахунок сульфатів, вміст яких збільшується з 63 до 350 мг/л та натрію – з 42 до 172 мг/л. Після впадіння Сівки Дністер також встигає очиститись навіть до впадіння р.Лімниці (див. таблицю 14:5). Щодо впливу Новороздільського та Калуського комбінатів, то легко підрахувати, що тільки з відстійників сірчаного комбінату щосекунди до Дністра надходить близько 0.2 кг сульфатів (при тому, що розхід цього компоненту в самому Дністрі – 0.6 кг/c, але розхід води в річці в 110 разів більшій за такий стічної канави !), з труби Калуського комбінату – 0.19 кг хлоридів щосекунди ! Лишається сподіватись, що заміряні дебіти стоків не є постійними, інакше страшно рахувати, скільки сульфатів і хлоридів надходить до Дністра зі стоками щодоби, щомісяця і щороку.