Вовк

Марко Вовчок

…Убожество. Пойман. Жест[окий] плач истязаемого волка. Вырыв[ается], впив[шись] зубами. Пойман снова.

Он тащил[ся] в свою яму, где леж[али] голодн[ые] дети. За что? За что в холоде, голоде, обиде?

Вот моя яма! Вот мои дети!

(Поглядите на мою нору, на моих детей).

Лев: Не помнишь бога, бож[ьих] заповедей. Скажи-ка, не грех это? Бога не боишься, людей не стыдишься. И детей так вырастишь. Опозоришь их. Эге! Скажут, каков батько, так[овы] и детки. Яблочки не далеко от яблоньки.

У далек[ій] країні стояв так[ий] густ[ий] гай, а в тім гаю, у самій бескеді, жив вовк з своею вовчихою і ростив вовченятка. Розкоші вони не зазнавали, та якось живилися, лиха прикупивши, натягаючи, як то кажуть, маленьку латку на велику дірку. Сиділи собі тихо, не вили, як інші, і господа милосердного тим не дражнили.

Примітки

«Це уривок оповідання російською та українською мовами. Чернетка написана олівцем у записній книжечці [18]90-х років. Формат звичайної зошитової шістнадцятки» (О. К. Дорошкевич).

Друкується за автографом, який зберігається в родинному архіві проф. О. К. Дорошкевича.

Публікується вперше.

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 55.