Ave Maria

Богдан-Ігор Антонич

Зарання соняшного дня – я шепочу Твоє дзвінке імня;

прилинь, мов спів, мов ранній легіт, мов жемчужна мрія,

прилинь із першим розцвітом дрібних пелюсток рож,

вгамуй енгармонійних струн на арфі серця дрож.

Ave Maria.

Моя душа це битий шлях на невідомих дійсності полях,

життєвий вітер пороху на нього вже навіяв.

Прилинь, Пречиста, понад бідним серцем тихо стань,

долонею вгамуй енгармонійність цих дрижань.

Ave Maria.

Твоя поява – райський сон, коли ідеш крізь гай шумких сосон,

ясна, майлива, ніжна, мерехтлива, мов лелія.

Прилинь і принеси цілющий лік в борні важкій,

енгармонійний скрегіт арфи серця заспокій.

Ave Maria.

Зарання й ввечорі щодня в задумі шепочу Твоє імня.

Імення – пісня соняшна, гармонія, надія.

Прилинь, Всенепорочна, й віджени від мене зло,

ясну долоню поклади на молоде чоло.

Ave Maria.

Неділя, 27 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: Дзвони. – 1932. – Ч. 4 (13). – С. 243. Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Радуйся, Маріє!». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 101.