De morte, ч. 2

Богдан-Ігор Антонич

(Смерть)

Не вмію сказати нікому,

де вона, де вона, де?

Може, за кожним рогом дому

на мене жде.

Не вмію сказати точно,

де є вона.

Аж врешті, мов збиточник,

вип’є мене, наче келих вина.

Бо кожний із людей життю є брат,

ніхто не хоче вмерти,

аж ніч заплатить місяць – золотий дукат –

завдаток смерті.

Я знаю, що дні є все гірші,

що будить нас щось по ночах.

Хай ліком на смерті жах

будуть ці вірші.

Четвер, 24 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Про смерть II». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 90.