Duae viae

Богдан-Ігор Антонич

(Дві дороги)

Далекими шляхами я шукав Тебе, мій Боже,

вітрів питався рвучих, швидкокрилих: де є Він.

Даремно думав, що на тугу мудрість книг поможе,

що заспокоїть, що вдоволить спраглий серця гін.

Питався за Тобою всяких стрінутих людей,

одначе всі вони мені Тебе не показали,

шукав Тебе в низинах, в горах, на шпилях недей,

в курній мужицькій хаті й на гладкій, балевій залі.

У тьмяних сутінках запилених бібліотек,

у дивних буквах, нечитких, старого фоліяла,

в словах, що їх писав колись монах, учений грек,

одначе в них лиш мертва цвіль минулого дрімала.

І не знайшов Тебе, дарма шукав, хоч тільки змоги,

щоби побачити Твою присутність. Всюди темно.

Не знав, що розминулись поруч себе дві дороги:

Ти теж шукав мене – у моїм серці – й теж даремно.

Четвер, 24 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників співпадає з підзаголовком автора. Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 90 – 91.