Resurrectio

Богдан-Ігор Антонич

Дзвони грають зарання, бо зоря сходить рання,

дзвони грають, вітають, бо зоря є ясна,

дзвони грають зарання, від самого світання,

дзвони грають, вітають, воскресає весна.

Дзвони б’ють без угаву, б’ють на радість, на славу,

дзвони б’ють в п’янім герці, хоч замовкли, б’ють знов,

дзвони б’ють без угаву, будять тишу імлаву,

дзвони б’ють, бо у серці воскресає любов.

Дзвони б’ють невгомонно, кличуть чудо містерії,

дзвони б’ють срібнотонно, струмінь радісних слів,

дзвони б’ють самодзвонно, бо це духа й матерії,

дзвони б’ють, гармонійний воскресає двоспів.

Дзвони грають шовково, осяйно, бароково,

дзвони грають, вся земля на привіт поспіша,

дзвони грають шовково, будять Соняшне Слово,

дзвони грають, бо моя воскресає душа.

П’ятниця, 25 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: Дзвони. – 1932. – Ч. 4 (13). – С. 242-243. Український заголовок упорядників «Зібраних творів, 1967»: «Воскресення». Рукопис зберігається у Львівська національна бібліотека (від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175). Подаємо за публікацією у «Дзвонах».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 95.