Musica noctis

Богдан-Ігор Антонич

(Вечір)

Запали на небі смолоскип блідого місяця,

зорями темноту ночі просвіта,

хай серця, що хворі є із самоти, потішаться,

як побачать тисячні Твої світи.

В серці, що сповите тихого спокою шарфами,

милозвучний, гармонійний кожен тон.

Далеч обзивається ледь-ледь чутними арфами,

вітер строїть ніч під божий камертон.

Наче гарне, стигле літо по весінній поводі,

у душі дозріла, спіла повнота.

Злегка тьмяні сиві барви, тільки вдалині на овиді

сонця, що заходить, баня золота.

Літня, тепла ніч угору на недеї, кичери

піднесеться пахощами квітів багатьох.

Слухаймо великого концерту, як увечорі

на фортепіано світу – кладе долоні Бог.

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Музика ночі». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Недея (діал.) – дика вершина гори.

Кичера (діал.) – гора, вся вкрита лісом, крім вершини.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 86.