De morte, ч. 1

Богдан-Ігор Антонич

Аж колись похилюся в задумі

над рікою життя, що минуло,

та погляну в німім, тихім сумі

на русло, що покрите намулом.

Аж колись, аж за літ, може, сорок,

одиниця лиха, сірий брат,

життєвий струшуватиму порох

із подертих паломницьких шат.

Аж колись, аж за літ, може, сорок,

пересічна, звичайна людина,

ще побачу я правду крізь морок

і відкину геть кий пілігрима.

Прийде янгол і присуд мечем

на блакитнім напише папері,

прийде смерть і сріблястим ключем

відімкне мені вічності двері.

Середа, 23 березня 1932

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Український заголовок упорядників: «Про смерть І». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 87.