Безщасна

Дніпрова Чайка

Не тобі, чорнявая селянко,

Думка ця складається моя;

Не тебе, розкішная панянко,

Щирим серцем привітаю я:

Вас лиш, вас, безщаснії дівчата,

Що в глухих, невідомих кутках,

Осудила доленька проклята

Марно жить і гинути в сльозах.

Потом хліб селянка заробляє,

В праці тратить цілі дні свої, –

Так зате ж хоч волю серце має,

Так зате ж хоч ніч уся – її.

Цілий вік панянка розкошує,

Бо й на світ вродилась панувать;

їй не тяжко, бо вона й не чує,

Як ту розкіш гірко зароблять.

Ти ж, моя зозуле-жалібнице,

Маєш батька, маєш всю сім’ю.

Що держать тебе, як пташку в клітці,

Доглядають молодість твою.

Сита ти, і вдягнена, й обута,

Білі руки й личенько твоє,

Так же ж хліб, неправдою добутий,

Часом в горлі кісткою стає.

Вбога розкіш, що для тебе тато

Наздирав з нещасних земляків,

Вигляда з усіх куточків хати,

Серце рве на тисячі шматків.

Ти ж мовчиш, бо змалечку бездільна,

Не вдолаєш хліба заробить;

Ти ж мовчиш, бо серденько безвільне

Не посміє клітки розломить.

В’янеш ти без щастя і без діла,

Ні з ким думки поділить тобі,

І щороку гаснуть, як р могилі,

Чесні думи, щирі, молоді.

Як зачерствне серце без любові,

Як зо злом добро змішаєш ти,

О. тоді всі раді, всі готові

«Люту бабу» люто проклясти.

Я ж ту «лютість» добре розумію,

І з тебе, безщаснице моя,

Кепкувать ніколи не посмію,

І тебе не винувато я.

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 243 – 244.