Дяківна

Дніпрова Чайка

Май цвіте, зірки сміються,

А на вулицях дівки

Й хлопці з ними – співи ллються,

Заплітаються танки.

А дяківна виглядає

Та тихенько сльози ллє:

Мати з хати не пускає,

Батько волі не дає.

«Ти не проста – хоч дяківна,

Рід же наш з попів іде!

Ти дівчатам тим нерівня,

Тебе інша доля жде».

Правда, серце! Інша доля:

Не співаючи в гаю,

Не працюючи на полі,

Зносиш вродоньку свою.

Дарма серце жде любови,

Дарма літа з світу йдуть:

Без кохання, без умови

Тебе заміж оддадуть.

Не мужичкою простою

Будеш хліб ти зароблять:

Паніматкою товстою,

Може, дасть бог звікувать.

А тоді ж то! Паляниці,

Сало, пряжа, без ліку,

Крашанок, а скільки птиці,

Скільки хліба на току!

Скільки хліба, що кропили

Потом люди по степах

Скільки грошей, що обмили

Люди слізьми по кутках…

Все твоє! І шана буде,

Й грошенята немалі –

Хоч клястимуть нишком люди –

Пануватимеш в селі!

А за це, мій любий квіте,

Чисте серце ти оддай,

І надію чесно жити.

І кохання зацурай.

Слухай неньки, слухай тата,

Богослова сподівайсь,

А на вулицю дівчата

Вийдуть – ти не прислухайсь!..

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 223 – 224.