На лимані

Дніпрова Чайка

Ой, широко лиман

Розливається,

Верболозом кругом

Він квітчається.

Над ним сонце ясне

Усміхається

І по хвилях вогнем

Розсипається.

Вітерець подиха

Тихо, з ласкою,

Маківки колиха

Понад ряскою,

А під нею в воді

Гуля рибонька:

Очі ясні, сама

Наче срібненька.

Очерет шелестить –

Нагинається,

Качки тихо пливуть

Не лякаються.

За водою каюк

Тихо сунеться,

То заверне убік,

То закрутиться.

Там хлопча в каюці

Зажурилося,

На блакитний лиман

Задивилося.

Без весла йде каюк

За хвилиною,

Моя ж думка пливе

За дитиною:

– Чи надовго лиман

Такий тихенький?

– Чи надовго хлопча

Не зна лишенька?

Чи надовго весна

Прикотилася?

Чи на щастя хлопча

Уродилося?

Може, швидко лиман

Встане горами,

Заголосить, як звір

За запорами;

Сонце в хмарі схова

Ясне личенько,

Замість світлого дня,

Стане ніченька?

Може, й хлопця чека

Зла недоленька,

Може, втопить його

Люте горенько,

Може, й серце на лід

Переміниться,

Кришталева душа

Геть розіб’ється?..

Може, ще… Божий мир

Усміхається,

І погані думки

Розлітаються.

Лиш на серці одна

Ще зосталася,

І в молитву вона

Тихо склалася:

«Не втопи, боже мій,

Каюка в воді,

Збережи і хлопча

При лихій біді».

Примітки

Вперше надруковано в збірнику «Степ», Херсон, 1886. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 239 – 240.