«Як у тебе ясно сяє…»

Дніпрова Чайка

Як у тебе ясно сяє

Сонце-щастя на виду,

Знай, щасливий, я до тебе

В час веселий не піду.

Я, радіючи за тебе,

Оддалік лиш подивлюсь,

Я зверну тобі з дороги,

В самотині я замкнусь:

Не мені той вираз сяє,

Не для мене та краса,

І зникаю я, мов ранком

Перед сонечком роса.

Гріх тобою опанує,

На серці гнів тобі кипить, –

Знай, і мій тоді затишок

Весь збентежений дрижить.

За твою усяку хибу,

Кожен погляд, кожен рух

Серце варом обкипає

І стискає в грудях дух.

А коли на тебе знову

Безнадійна і смутна

Дума хмарою наляже,

Звалить з ніг і виб’є з сна, –

Не ломи в неволі руки,

Не клени своє життя,

Що дає самотні муки,

Не дарує вороття.

Не вдавайся в розпач, друже,

Бо в годину ту страшну

Я розвію самотину,

Здаля серцем прилину,

Осьде я тут близько, друже, –

Чуєш душу ти мою?

Огорнувшися пітьмою,

Коло тебе я стою.

Я стою – твій кожен стогін,

Кожне слово я ловлю,

І тебе в цей час найдужче,

Найщиріше я люблю.

І мені твоє зітхання

Не розпуки надає,

Бо з його коваль-кохання

Силу дивную кує.

І щомить зростає сила,

І немає грані їй,

Все нікчемне, все погане,

Наче в морі, тоне в ній.

Чуєш ти: зростають крила?

Бач: пітьму розгонить світ?

Бо хіба ж не зможе чуда

Тая сила сотворить!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 266 – 267.