Зорі

Дніпрова Чайка

Ой ви, зорі, срібні зорі,

В небі серед ночі,

Не одні у вас встромились

Заплакані очі.

Не одне до вас зітхання

З грудей вилітає,

Не одне під вашим сяйвом

Серце замирає.

Ви мої дитячі очі

Рано здивували,

І думки небесні перші

Ви подарували.

І в безсонну ніч дівочу,

Як душа прохала

Щастя, – знов між вами очі

Доленьки шукали.

Впала в серце зірка щастя,

Ясно серце сяє

І шукать рівні між вами

Очі посилає.

Без коханого, в розлуці

Знов дивлюсь на зорі;

Тихо сльози з очей ллються,

І втихає горе.

Посвітіть мені ви, зорі,

І в годину смерти,

І під вашим тихим сяйвом

Буде легше вмерти.

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 219.

Лист на сайт