Чайчина праця

Дніпрова Чайка

Іде козак степом,

Простує, блукає,

Мина шляхи битії,

Вільного шукає.

З могилами предків

Козак попростився,

В неволі не згинув,

В корчмі не пропився.

А все ж, не придбавши

Ні волі, ні долі,

Бреде одинокий,

Шука її в полі.

Не зна, що спіткає.

На долю впадеться,

І на що тройчаста

Прикмета кладеться:

Орел сизокрилий

В блакиті ширяє;

Вовки попід яром

Хижко завивають;

А над головою

Чайнятко кигиче,

Тріпочеться, в’ється

І далі десь кличе.

Широкую славу

Орел той віщує,

Вовки-вороженьки

Недоленьку чують.

І хто переборе

Орел чи вовченьки,

Чи щастя, чи горе

Чека козаченька?

І чаєчка того

Ніяк не вгадає,

Кигиче та б’ється,

Крильцями махає.

Що ж? Крильця слабії

Не вкриють од лиха,

Душі не обновить

Голосочок тихий.

Шляхів нових вільних

Вона не покаже,

Хіба тільки тугу

Хоч трохи розважить.

Над чолом козачим

Нехай попов’ється,

Згада він родину,

Нишком усміхнеться.

За чайкою оком,

Може, лине вгору

І побачить в небі

Орла-винозора.

Може, чайчин щебет

Вчує, озирнеться

І вовків лукавих

Трохи встережеться.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 231 – 232.