Зірка

Дніпрова Чайка

Кругом мряка, кругом хуга

І мороз лютує,

Наганяє вітер тучу,

Дерева турбує.

Снігом білим замітає

Зів’ялії квіти,

Без жалю скрізь обриває

Листочки і віти.

Темно, сумно, страшно в полі,

Немає дороги,

Незнайоме поле голе.

Потомились ноги.

Тільки серце не втомилось.

Не плаче – співає,

Бо хоч темно, а на небі

Зіронька ще сяє.

Нехай хмари небо криють,

Нехай вітер плаче, –

Вона сяє – не журюся,

Поки її бачу.

Поки сяє, не загасла,

Не загасну в світі.

Буду знати, куди іти,

Що мені робити:

Надо мною ще малою

Зірка та засяла,

Знання світу з того часу

Серце забажало.

Поки жива, все одного

Я бажати буду:

Тої зірки, того світу

Повік не забуду!

Одного ще тільки в зірки

Щиро б я просила:

Трошки світу, щоб я й другим

Колись посвітила…

Примітки

Вперше надруковано в збірнику «Степ», Херсон, 1886. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 241 – 242.