Долом, долом, по долині

Запис Ю.Федьковича

Долом, долом, по долині,

По козацькій Україні,

Ходить козак та й думає,

Що далеко милу має.

– Чи до неї лист писати,

Чи самому поїхати?

Як я буду лист писати,

Будуть мене люде знати,

Не так люде, як сусіди,

Не так тепер, як завсігди.

Сідлай, хлопче, коня мого,

А під себе вороного:

Поїдемо у гостину,

Відвідати за дівчину.

Ти, місяцю, світи видко,

А ти, коню, ступай швидко,

Ти, місяцю, світи ясно,

А ти, коню, ступай красно.

Приїхали у ворота,

Вийшла мила краща злота,

Взяла коня за уздечку,

А милого за ручечку,

Дала коня до стадниці,

А милого до світлиці,

Дала коню вівса, сіна,

А милому меду, вина,

Ще й ситую вечероньку,

Ще й білую постілоньку,

Сама стала конець стола,

Зашуміла як тополя.

– Чи ж тобі жаль вівса, сіна,

Чи ж тобі жаль меду, вина,

Чи ситої вечероньки,

Чи білої постілоньки,

Що ти стала конець стола,

Зашуміла як тополя?

– Ані жаль ми вівса, сіна,

Ані жаль ми меду, вина,

Чи ситої вечероньки,

Ні білої постілоньки,

Але жаль ми сего світа,

Що йдуть марне мої літа!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 43, арк. 43 зв. – 44).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 79 – 80.