Гой вийду я на улицю, гукну

Запис Ю.Федьковича

– Гой вийду я на улицю, гукну,

Гой піду я у віконце пукну.

– Гой не пукай, гільтяю, не пукай,

Я не твоя, другої си шукай.

– Чому-сь мені тогди не казала,

Та як мої подарунки брала?

– Гой жди, гой жди, гільтяю ж ти смутчий!

Подай, мати, золотії ключі,

Хай отварю мальовані скрині,

Хай му верну подарунки нині.

– Гой дівчино, не вдавайся в тугу,

А прийми мя за вірного слугу,

Буду ж тобі я вірне служити,

Сім раз на день меду приносити,

А з вечера біле ліжко слати,

Цілу нічку при ліжку стояти.

Болить мене, дівчиночко, ніжка,

Ніч стоявши коло твого ліжка,

Болять мене ж, дівчинонько, обі,

Прийми ж мене, приголуби д’собі!

– Не гудіте, голуби, на хаті,

Не збудіте милого в кімнаті,

Бо я знаю, коли ж го будити:

Та як буде сонечко сходити.

А як стало сонечко сходити,

Стала мила милого будити:

– Гой встань, милий, гой встань, мій голубку,

Стоїть медок у золотім кубку,

Гой встань, милий, гой встань, милесенький,

Висить ручник білий, тонесенький,

Гой встань, милий, гой встань, закохане,

Вже готово ранішнє сніданє!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 19, арк. 20 зв.).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 72 – 73.