Гий орле, орле, сивий соколе

Запис Ю.Федьковича

– Гий орле, орле, сивий соколе,

Чи не бував ги в нашій стороні,

Чи не чував ти в якій новині,

Гой чи там не тужить дівча по мені?

– Тужить вна, тужить в лужечку лежить,

Правое рученьков сердечко держить,

Коло неї мати, як тиха вода:

– Не журися, доню, бо ще-сь молода!

– Гий орле, орле, занеси їй вість,

За годину, за дві буде в неї гість,

Ще й з дорожечки, ще й з далекої,

Нехай ся не журить серденько моє!

– Гий слуги ж мої, слуги войскові,

Засвітіть свічки, а все воскові,

Нехай на милого вірне погляну,

Гой чи не змарніло личко рум’яне.

– Гой не журися, дівча небого:

Змарніло личко, але не много,

А все через твої чорнії очі

Тужило серденько як вдень, так вночі.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 13, арк. 15). Інший автограф запису зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки: НД-105, п. 12.

Мотив перегуку жовніра з коханою дівчиною, яка залишилася далеко вдома, покладено в основу Федьковичевого вірша «У полі, гей у полі!..» (т. І, стор. 59 – 61). Пісня відкриває комедію Ю. Федьковича «Так вам треба!» (т. ІІІ, ІА, стор. 4; автограф її див. – відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, ф. 58, од. зб. 82), де цитується до слів:

Гей орле, орле, занеси їй вість,

За годину, за дві буде милий гість.

Варіанти пісні див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 226, № 265; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 104.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 78 – 79.