Гой піду ж бо я

Запис Ю.Федьковича

Гой піду ж бо я, гой піду ж бо я то в гору, то в долину,

Гой найду ж бо я, гой найду ж бо я то рожу, то калину.

Чи рожу рвати, чи рожу рвати, чи калину ламати?

Чи ся женити, чи ся женити, чи парубком гуляти?

Оженив-бих ся, оженив-бих ся, заболить головочка,

Не женив-бих ся, не женив-бих ся, затужить дівчиночка.

Мудрому бути, мудрому бути, з кременя огню дути,

Ще мудрішому, ще хитрішому за дівчину забути.

Гой піду ж бо я, гой піду ж бо я берегом над водою,

Гой натну ж бо я, нарубаю ж я прутячка шабелькою,

Нарубаю ж я того прутячка гаточку загатити,

Та щоби добре, та щоби не зле до дівчини ходити.

Гой піду ж бо я та й до гаточки, гаточка розгачена.

Гой піду ж бо я та й до дівчини, дівчина заручена.

Мудрому бути, мудрому бути, з кременя огню дути,

Ще мудрішому, ще хитрішому за дівчину забути.

Гой піду ж бо я, гой піду ж бо я під могилу орати,

Забуду ж бо я, забуду ж бо я за дівчину гадати.

Та як бо прийшла, та як бо прийшла д’мому серденьку туга –

Випрягай, хлопче, випрягай, малий, сірі волики з плуга!

Гой чи подоба, чи не подоба, чи подобнії річи,

Щоб з-під могили, з-під високої аж до дівчини бічи?

Мудрому бути, мудрому бути, з кременя огню дути,

Ще мудрішому, ще хитрішому за дівчину забути.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (арк. 30, № 28). Інший варіант автографу пісні див. у Львів. наук. б-ці, НД-83, п. 10. Очевидно, це одна з улюблених народних пісень Ю. Федьковича. Їй присвятив автор друге оповідання з циклу «Буковинські пісні з голосами. Зібрав Ю. Федькович», яке було вперше надруковане в журн. «Нива» (1864, № 8, стор. 120 – 122). Мелодія (голос і супровід гітари) опублікована у наступному числі цього ж журналу (№ 9, стор. 140). Пізніше пісня передруковувалась у різних виданнях прози письменника (див. т. II, стор. 111 – 117 – «Пісня молодецька»). Опублікований в оповіданні текст пісні має незначні відмінності стилістичного характеру та іншу строфічну будову.

Ще раз ця пісня використана у драмі «Сватаня на гостинци» (т. III, ч. ІБ, стор. 252). її співає Андрій, не повторюючи, як у записі, перших 5 складів кожного рядка:

О піду ж бо я то в гору то в долину,

Та найду ж бо я то рожу то калину.

Варіанти текстів див.: , т. І, стор. 184, № 5; стор. 270, № 57; т. III, стор. 155, в. І, № 28; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 143. Тут же див. варіант мелодії «Мудрому бути, мудрому бути» (в записі К. Квітки з голосу І. Франка), стор. 364, № 41.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 68 – 69.