В долину, в долину, а в гай по калину

Запис Ю.Федьковича

В долину, в долину, а в гай по калину,

Блудила дівчина сім день та й годину.

– Чом, дівчино, ходиш, чом дівчино, блудиш.

А вадь ти, дівчино, мого сина любиш?

– Якбих не любила, то бих не ходила,

Ще й темної ночі бистру річку брила.

Бистру річку брила ще й гай зелененький,

Через твого сина, бо він молоденький.

– На ж тобі, дівчино, коня вороного,

Ти лиш відчепися хлопця молодого!

– На коня не сяду, конем не поїду,

Твого сина люб’ю, та й за него піду!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 5, арк. 8 зв.). На основі цього тексту Ю. Федькович створив пісню Олени з п’єси «Сватаня на гостинци», замінивши «мого сина» на «ледіника», 3 – 5 строфи пісні у п’єсі перероблені так:

Я бих не любила – я бих не блудила!..

Ще й з рожі та з рути віночки не вила!..

Бо ледінь як рицарь – рицарського стану!..

Кінь та ясна зброя – все ж его кохане!..

На коня не сяду – конем не поїду!..

Ледіника ж люблю – та й за него піду!..

(т. III, ч. ІБ, стор. 244-245).

Варіант пісні див. у зб. «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 178, № 165.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 71 – 72.