Гий у полі край дороги

Запис Ю.Федьковича

Гий у полі край дороги

Стоїть камінь маймуровий,

А на тому камінчику

Сидить хлопець чорнобровий.

Гой сидить же ж він, сидить,

Та й так думку думає:

Що з великого закоханя

Ще й розлука буває.

Межи двома гороньками

Сходить місяць з зіроньками,

А ще вище підлітає

Сивий сокіл з вірлоньками.

Гой летить же ж він, летить,

Та й крилоньками блудить…

Ох, так тяжко, ох, так нудно,

Як хто кого вірно любить!

Допоможи, ти мій боже,

Щоб хорошу узяти,

Хоть худоби не діждуся,

Най з хорошев нажиюся.

Бо що ж мені по худобі,

Що обори заляже,

А негідна негідниця

Молодому світ зав’яже?

Бо що ж мені по худобі,

Що по оборі блудить,

А з негіднов негідницев

Сором вийти межи люде?

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 39, стор. 39 зв.). Перші три строфи запису наводяться в одноактному жарті «Так вам треба!» як пісня «капраля при інфантерії» Дучака (т. III, ч. ІА, стор. 6). Мотив пісні використано Ю. Федьковичем у його німецькому вірші «Der Liebe Schiksal» (т. І, стор. 719).

За первісним задумом ця пісня мала бути використана як фінальна у першій дії другої редакції драми «Керманич» (т. III, ч. ІБ, стор. 97). Але потім автор передумав і використав для цього пісню «Там під вишнею, там під черешнею».

Варіанти останньої пісні див.: В. Залеський, , Львів, 1833, стор. 472; , І, стор. 103, № 15.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 73 – 74.