І відси гора, і відти друга

Запис Ю.Федьковича

І відси гора, і відти друга,

Межи тими гороньками ясная зоря.

А я си гадав, що зоря зійшла,

Аж то мила чорнобрива по воду пішла.

А я за нею, як за зорею,

Полем, полем ворон-конем наздогоняю.

Як наздогонив, так заговорив:

– А хто ж тебе, моя мила, так рано збудив?

– Ніхто не будив, сама я встала,

А як зорі зазоряли, я ся вмивала.

– Дівчино моя, напій ми коня!

– Не напою, серце моє, бо ще м не твоя.

Як буду твоя, напою ти й два,

Ще й поведу в тихий Дунай, де чиста вода.

– Дівчино моя, сідай на коня,

Поїдемо в чисте поле до мого двора.

А в моїм дворі дев’ять покоїв,

Ще й десята світличенька тобі молодій.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 46, арк. 46 зв. – 47). Варіант див.: «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 121, № 61.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 67.