Гой дай же, боже

Запис Ю.Федьковича

Гой дай же, боже, та дай же, боже, та вечера діждати,

Озьму я кінви, озьму я кінви та піду води брати.

Гой піду ж бо я, та піду ж бо я водиці до кирниці,

Але там три баби, там три старі, а всі три чарівниці.

Одна ж бабонька – чарівниченька, що корови чарує,

Друга ж бабонька – чарівниченька що мешканєчко псує.

Третя ж бабонька – чарівниченька ще й з чорними очима,

Гой тота ж мене з мойов миленьков на віки розлучила,

Гой розлучила, мій товаришку, як ту зіроньку з морем,

А я ж бо з туги превеликої – та піду собі в гори!

Гой ви горочки ж, ви кам’янії, тяжко вас обходити:

Купю ж я собі ворон-коника, буду вас об’їздити.

Гой купив же ж я ворон-коника, коник ся спотикає –

Гой відай мене, мій товаришку, дівчина проклинає!

– Гой не бий коня, мій товаришку, не меться потикати,

А верни назад до миленької, не ме тя проклинати.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 21, арк. 23 зв.).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 83.