Гий попід гай зелененький

Запис Ю.Федьковича

Гий попід гай зелененький

Брала вдова лен дрібненький,

Ще як брала, так стелила,

Ще й до личка притулила:

– Гой коби ж я мужа мала,

Я ж би его шанувала,

Медом, вином напувала,

В кармазини убирала.

Прислухався удовин син,

Кинув косу на покосу,

А сам пішов додомочку,

Склонив на стіл головочку.

Входить в хату стара мати,

Та й узяла нарікати:

– Чом ти сидиш та й думаєш,

За роботу не згадаєш?

– Позволь, мати, вдову взяти,

Вдова буде шанувати,

Медом, вином напувати,

В кармазини убирати.

– Не позволю, сину Грицю,

Бо удова чарівниця.

Бо як она мужа мала,

В кармазини не вбирала,

Медом, вином не поїла,

А ящуром отруїла.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 14, арк. 15 зв. – 16). Пісню разом з нотним записом мелодії Ю. Федькович опублікував у першому нарисі – «Пісня молодецька» – з циклу «Буковинські пісні з голосами» (т. II, стор. 90 – 91). Співається вона, каже автор, «не дуже швидко, а гарно. Сли більше співаків, то співає перші три такти оден співак, а віттак усі разом» (там же, стор. 90). Текст пісні в нарисі має деякі стилістичні відмінності від тексту запису. Третій двовірш, наприклад, в оповіданні виглядає так:

Ой коби я мужа мала,

Я би його шанувала.

Інші відмінності такого характеру: до домочку – до домоньку; головочку – головоньку; входит в хату стара мати – побачила стара мати; у третьому з кінця двовірші рядки помінено місцями. В тексті оповідання пісня мав закінчення:

Не позволю вдову взяти,

Вдова знав чарувати:

Зчарувала мужа свого,

Збавить тебе молодого.

(Там же, стор. 91).

Варіанти пісні див: , III, в. І, стор. 159, № 34; «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 248, № 293.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 80 – 81.