50. Лист учеників з Бережан до Федьковича

Почтеннійший Пане!

Котру струну житя ударити, яку гармонію звучнихъ слівъ дібрати маю, хотячи, Батьку сердешний, гдещо про нашу біду та молоде горе Тобі росказати. –

Зъ укоса сонце на землю ся дивить, деревина одіжъ вже свою скедає – а голови немудре щось тамъ думають, – наше відкедають; та тоби-сьте ся дивували, що вже молодимъ людямъ за гріхъ почитають. по українське писати, а тимъ більше – думати!.. Га. пекельна сила, але правді, Боже!, Ти допоможешъ! Оттаке ми сироти, батьки насъ ся вирекли, продали!? – що кажу! не батьки, но вітчими – бо дежъ би батько сина не любивъ – де чутье кровъ рідну продати!!! –…Ні! батьки наші любять насъ, але ті другі – а мачоха ся тішить, що пасерби нидіють, а єі рідня товстіє. Віттакъ, батьку, Ти еденъ насъ тулишъ, Ти, якъ Карпатъ скали-гори, твердий, щирий Русинъ: Ти єденъ ще може на всімъ світі…

Відозвеся, Батьку, до насъ. ми на пущи безъ води – подай голосъ старовірцямъ, що іхъ розумъ по псалтирахъ, чей зъ грошевого сну ся збудять, чей гомінъ може десь одозвеся, та намъ молоденькимъ раднійше буде. –

Наша воля, що є сили, щира, чиста, вільна – тай до праці ми ся дремъ. але то ще сонъ, – наша сила, паутина, а робота мрачний видъ – та чей Богъ і намъ дасть долю – a закімъ луна на небо – пращайте. Батьку, а сли Вамъ, Сердешний, зъ підъ охоти піде, то погадайте крихітку о насъ. –

Бережани дня 1-го кат. 864 въ Октоврію.

Долянъ Любиволя війтъ, Володиміръ Запека, Романъ Нетой, Володимиръ Калина, Рогволодъ Гикало, писаръ, Богданко Грімъ.

Адреса до насъ: Орестъ Авдиковскій VIII.

Примітки

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 105.