16. Ой та горе!

Юрій Федькович

Наша Маланка зарученая,

Долів водою вінчик пускала,

На камінчику ножечки мила,

Біль-рантушечок та й замочила.

Гой повій вітре ти із Поділя,

Висуши рантух ти як біль білий!

Гой повій вітре та буйнесенький,

Висуши рантух та й тонесенький!

Гой повій вітре та кидки д’горі,

Лиш не звій з чола ясну ми зорю!

Гой ще ж бо й вітер та не повіяв,

Зорю з Маланков у море звіяв!

А у неділю, та дуже рано,

Море заруло, море заграло,

Бо на дні моря, на руслі моря,

Змій-царь поганий, Змій-царя двори.

А у тих дворах сімсот теремів,

А в тих тереміх Змій-царь студений,

А в него слуг три – три буйні вітри,

Три вітри бурі, три чорні тури.

Повійте вітри та кидки д горі,

Звійте Маланку до мене в море!

Бо та Маланка зарученая,

Гой до сердечка мого пристала!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 687 – 688.