7. Гий брє море!

Юрій Федькович

Гой питалася зоря у горя,

Чого руйнуло океан-море?

Гой як же ж мені ба й не ревіти,

Гой пропадають Прабога діти.

Прабога дїти: Прабога синчик,

Даждбог як місяць, як Велесилчик;

Прабога діти: Прабога дочка,

Яснов зорею та Маланочка!

Гой бо у морі, у океані

Гой водворився Змій-царь поганий:

А в него слуг три, три буйні вітри,

Три вітри бурі, три буйні тури.

Світ ними зіб’є, світ ними зожже,

Світ ними трутить, мій милий Боже!

Й шовкові луги в золотих дугах –

Три буйні вітри, Змієві слуги.

Світ ними зіб’є, світ ними зборе,

Деревце трутить в океан-море:

Буйними тури, своїми слуги,

В золотих дугах шовкові луги;

Ще й білі рожі – мій милий Боже!

Гой пропадают діти Прабожі:

Прабога синчик: Сім-Велесилчик!

Прабога дочка: Зор-Маланочка!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 681.