23. Гой та дари!

Юрій Федькович

Гой а учера та із вечера,

Наша Маланка та й заручена,

Гой від Змій-царя та й укражена,

Ще й по під зорю та й проважена –

Золотом-сріблом ручники шила,

Паволоками все обводила,

Шовком забори та й заберала,

Та й до бадечка у дари слала.

А батько дари та й не приймає,

До Маланочки та й відсилає:

Гой моя дочка не шваля-ткаля,

А за короля зарученая!

Гой а учера та із вечера

Наша Маланка та й заручена,

Гой від Змій-царя та й укражена,

Ще й попід зорю та й проважена –

Ще й кидровії тай кросна ткала,

Золотом-сріблом та й заберала.

В павляні пюрця та й завивала,

До Всесилчика у дари слала.

Гой слала ж вона їх білим лебедем,

Краєм-дунаєм, солодким медом:

Гой плини, лебідь, долів водою,

Моє серденько буде с тобою!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 693.